Енжел, єврей, власник самої знаменитої пекарні в Німеччині, часто говорив: «Знаєте, чому я живий? Я був ще підлітком, коли нацисти в Німеччині безжально вбивали євреїв. Нацисти відвезли нас поїздом в Аушвіц. Вночі у відсіку був смертельний холод. Нас залишили на багато днів у вагонах без їжі, без ліжок, а значить без можливості якось зігрітися. Всюди йшов сніг. Холодний вітер морозив нам щоки щомиті. Нас було сотні людей у ті холодні, жахливі ночі. Без їжі, без води, без укриття. Кров замерзала в жилах. Поруч зі мною був літній єврей, якого дуже любили в моєму місті. Він весь тремтів і виглядав жахливо. Я обхопив її своїми руками, щоб зігріти його. Обняв його міцно, щоб віддати трохи тепла. Розтер йому руки, ноги, обличчя, шию. Я благав його залишитися в живих. Я підбадьорював його. Таким чином я всю ніч зігрівав цієї людини. Я сам був втомленим і замерзлим. Пальці задубіли, але я не переставав масажувати тіло цієї людини, щоб зігріти його.
Так минуло багато годин. Нарешті настав ранок, сонце почало блискати. Я озирнувся навколо себе, щоб побачити інших людей. До свого жаху, все, що я міг бачити, — це були замерзлі трупи. Все, що міг чути, — це була тиша смерті. Морозна ніч вбила всіх. Вони померли від холоду. Вижили тільки двоє: старий і я. Старий вижив, тому що я не давав йому замерзнути, а я вижив, тому що зігрівав його.
Дозволиш мені сказати секрет виживання в цьому світі? Коли ти зігріваєш серце інших, тоді і ти зігрієшся. Коли ти підтримуєш, зміцнюєш і воодушевляешь інших, тоді і ти отримуєш підтримку, зміцнення і наснагу в житті».
З: Golbis
