Люди похилого віку в Росії бідні, але їх діти і внуки ще біднішими
Кп
«Дівчина, не подивіться, мені вистачить на ці банани 10 рублів?» Магазин. Боязка старенька в охайному курточці простягає зважену зв’язку бананів. Вона нібито не бачить цінник. Чи не тямить. Просить допомогти. Не просить грошей ніби як, а ради.
Напередодні кожного 9 Травня таких бабусь у супермаркетах з’являється тьма. А в метро — бабульки з пучками зелені з найближчої овочеві бази. І старички з вагами і табличкою «Взвесься за 10 рублів». У Мережі набирають оборот різні акції «Купуємо у бабусь», «Затарь старенькій холодильник».
Мене хвилі такої народної солідарності навколо пенсіонерів засмучують. Тому що я бачу тут легкий, але розлитої рівномірно по всій країні обман. Він полягає в тому, що літні, а також вчительки і лікарі давно перестали бути в країні самими жебраками. Тому що у ветеранів війни, наприклад, рідко пенсія сьогодні менше 25 000. Багато, з урахуванням інвалідності, вікових доплат, одержують значно більше 30 000 рублів. А якщо попрацювали на Півночі — ще більше. Навіть і звичайні пенсіонери сьогодні у великих містах отримують пенсію скоріше ближче до 20 000. За звітами, середня пенсія в Росії зараз становить 15 149 рублів. Проте вона не враховує масових доплат: у тому числі колишнім військовим, чиновників, силовиків.
Так, у порівнянні із Заходом або навіть Китаєм це смішні гроші. Але порівнюйте з росіянами. Розумієте, яка справа… Поки з трибун і газетних шпальт у нас тридцять років кричали «Нагодуйте хоча б старих і бюджетників», то і вийшло — вони на тлі решти тепер виглядають ситими.
Що таке, наприклад, 11 000 рублів у Володимирській області або в Чувашії? Та це величезні гроші. Щоб принести там в будинок такі гроші, потрібно кидати на сусідів дитини, їхати чи не за тридев’ять земель працювати охоронцем або касиром, спати покотом і добиратися до Москви на електричках зайцями. Щоб, повторюю, привезти ці кляті одинадцять тисяч.
Пора перестати пережовувати газетні вивіски початку століття. Росія — бідна країна. Однак сьогодні злидні з старечих квартир, з учительських та ординаторських кабінетів перейшла в сім’ї з дітьми, в офіси. Вона пересіла в крісла банківських операціоністів і продавців-касирів. Начепила іменний бейдж на корпоративну тужурку і перейшла в торгові зали побутової техніки, електроніки і мобільних телефонів. У «Пятерочке» або «Магніті» на околиці Москви людина може працювати за 16 000-18 000, а то й менше, якщо у нього штрафи. Продавець в «Ельдорадо» або іншому мережевому магазині техніки може заробити 30 000, а може й 15 000. Дрібний офісний планктон навіть у Москві працює майже за мінімалку. І нагадаю, з цих грошей оплачує поїздки додому, оренду житла. А ще у нас є десять мільйонів людей, які кочують з тимчасовим робіт без лікарняних і відпусток.
В будь-якому маленькому містечку сьогодні продавець заробляє чистими 9-11 тисяч, якщо знайде цю роботу. А вчитель зі стажем — тридцять.
Не дивно, що в багатьох регіонах країни пенсіонери та вчителі стали фінансовою елітою, вони одягають онуків до школи, дають позику, без їхнього внеску не набувається навіть чайник — немає грошей.
Чисто статистично просить у супермаркеті бабуся або продає послугу зважування дідусь живуть краще, ніж ті, хто закликає їм допомагати. У них є гарантований дохід, немає кредитів, оренди та дітей.
Росія — країна бідних.
Але деякі тут бідніша інших. І це не старики з учителями та лікарями. Сьогодні милостиню просять, нібито дачні врожаї продають в Росії з старих або шахраї, або батьки синів-алкоголіків, вытрясающих з старих людей останні копійки, або люди в деменції, яка часом змушує і не таке витворяти.
Щоб добре розуміти, звідки в нас ця влада і хто її підтримував, потрібно відкрити очі і зізнатися, що в країні сьогодні більш або менш забезпечені лише бюджетники. У решти мікрокредити. Частка ситого населення поза бюджетного сектора сміховинна. Їм би самим хто подав.
Анастасія Миронова
