Розшифровка мітохондріальної ДНК показує, що близько 70 тисяч років тому людський вигляд ледь не зник з лиця Землі. Популяція скоротилася приблизно до десяти тисяч особин. Сліди аналогічних подій виявляються в геномах східно-африканських шимпанзе, південно-азіатських тигрів і орангутангів. Значить, в цей час на планеті відбулася грандіозна природна катастрофа, знищила багато видів і фактично сформувала сучасної людини.
У 1993 році міжнародна група вчених вперше провела аналіз мітохондріальної людської ДНК і виявила сліди двох важливих процесів — пляшкового горлечка і дрейфу генів. Перший вказує на різке скорочення популяції і збіднення генофонду — багато генні варіанти просто зникають разом з їх не дуже вдалими носіями.
Другий процес характерний для невеликих популяцій, де частота зустрічальності того чи іншого варіанту гена змінюється швидко і абсолютно випадковим чином. Будь-яке, навіть саме незначне демографічна подія — скажімо, раптова смерть лише одного дорослого бездітного чоловіки — здатне назавжди змінити колір очей або волосся у майбутніх представників його племені.
Інтерпретація цих даних однозначна: 50-70 тисяч років тому людство опинилося на межі вимирання. Популяція різко скоротилася до десяти тисяч чоловік і залишалася невеликий протягом досить тривалого часу. Чотири роки потому сліди тих же процесів виявили в геномі східноафриканських шимпанзе. Генетичне різноманіття мітохондріальної ДНК у мавп було настільки ж низькою, як і у людини. У 2004-му при розшифровці генома південноафриканських тигрів дослідники отримали дуже схожі дані. А потім ознаки пляшкового горлечка і дрейфу генів знайшлися в ДНК орангутанів, що мешкають на Суматрі і Борнео. Все говорить про те, що в далекому минулому тварини разом з нашими предками пережили глобальну природну катастрофу.
На Землі налічується двадцять супервулканів, чиє виверження може викликати зміну клімату на планеті. Швейцарські вчені встановили, що ці вулкани прокидаються раз на сто тисяч років і останнє таке виверження сталося приблизно 75 тисяч років тому, якраз напередодні людського пляшкового горлечка. Мова йде про індонезійському вулкані Тоба.
В результаті на Суматрі виникло величезне озеро Тоба, відкладення вулканічного попелу утворилися на території майже в сорок мільйонів квадратних кілометрів. Цей попіл є навіть на дні африканського озера Малаві, у семи тисячах кілометрах від Суматри, а зафіксований у крижаних кернів з Гренландії різкий стрибок вмісту солей сірчаної кислоти теж припадає на цей період — 74 тисячі років тому.
Попелу було так багато, що, потрапивши в атмосферу, він на кілька місяців перекрив сонячне світло і настала вулканічна зима, передбачає міжнародна команда дослідників.
Клімат і так не балував наших пращурів — тоді був останній льодовиковий період. Після виверження Тоби середньорічні температури досягли мінімуму, впавши, за різними даними, на 5-15 градусів Цельсія.
Це пояснює, чому перші Homo sapiens, покинули Африку 125 тисяч років тому, повністю вимерли, а чисельність тих, хто залишився на рідному континенті, скоротилася до критичних десяти тисяч особин.
Однак є свідчення, що суперечать гіпотезі про великому і жахливому Тоба. У розкопках на півдні Індії американські антропологи виявили палеолітичні знаряддя і під, і над шаром вулканічного попелу. Схожа ситуація і зі стоянками давніх людей на узбережжі Південної Африки. Знайдені там знаряддя вказують на те, що наші предки селилися в цих місцях до, під час і після катастрофи. Тобто ніякої перерви в археологічних культурах, синхронних виверження супервулкана, не було. Більш того, катастрофа немов обійшла стороною неандертальців, які вже після пробудження Тоба досягли розквіту, нехай і короткочасного.
Вивчивши той самий тобианский попіл, піднятий з дна озера Малаві, вчені зробили висновок, що його концентрація недостатня для серйозного впливу на місцеву екосистему. Якби попелу було багато, а температура в регіоні знизилася хоча б на чотири градуси, у верхніх шарах озера вимерла б значна частина біоти. Але, судячи з відкладенням, нічого подібного не сталося.
Отже, виверження Тоби і передбачувана вулканічна зима не могли стати причиною пляшкового горлечка, через який пройшло людство. Однак у тому, що наші предки близько 70 тисяч років тому ледь не вимерли, у дослідників немає сумнівів.
На Землі справді трапилася якась глобальна природна катастрофа. Яка саме — питання відкрите.
