Німецький фельдмаршал Фрідріх Паулюс, який командував 6-ю армією і здався в полон після запеклих боїв і оточення під Сталінградом, активно співпрацював з Радянським Союзом, що сильно дратувало Гітлера. Німецька пропаганда влаштувала живому Паулюсу урочисті похорони на батьківщині, а гітлерівські диверсанти неодноразово намагалися його вбити. Про те, як це було, розповів волгоградський літератор Юрій Мишаткин.
Жезл на кришці
«Відомо, що сталінградські чекісти запобігли замаху на бранця №1 – фельдмаршала Паулюса, – нагадує письменник. – За день до повного краху оточеній 6-ї армії Паулюса було присвоєно наказом Гітлера вищий чин генерал-фельдмаршала. Розрахунок був простий – жоден вищий командувач Німеччини не здавався в полон. Фюрер мав намір підштовхнути «героїчного фельдмаршала» як мінімум до продовження опору і можливого самогубства.
Вже на початку лютого в Німеччині нацистським урядом був поспішно оголошений загальнонаціональний траур за загиблою на Волзі 6-ї армії. Самого Паулюса гітлерівська пропаганда оголосила героїчно загиблим. У залі однієї з берлінських ратуш був урочисто встановлений розкішно оброблений порожню труну з кайзерівським шоломом на кришці, що символізує мученицьку загибель німецького воєначальника. На символічних похоронах Паулюса Гітлер особисто поставив на кришку труни не вручений екс-командувачу символічний маршальський жезл. Однак, як відомо, в реальності Паулюс все вирішив зробити по-своєму. Він особисто віддав наказ ввіреній йому армії припинити опір і сам здався в полон разом зі штабом».
Фальшиве підпілля
Через пару років після полонення в підвалі сталінградського універмагу Паулюс почав активно допомагати Червоній армії в організації контрпропаганди. Широко відомі його антинацистські звернення та листівки, які гітлерівці оголошували фальшивками. В них екс-фельдмаршал закликав німецький народ до усунення Адольфа Гітлера і припинення війни. А відразу після розгрому гітлерівської Німеччини саме Паулюс став одним з основних свідків радянського обвинувачення на Нюрнберзькому процесі, йому самому ніякі звинувачення у військових злочинах не пред’являлися.
«Мало хто знає, але Гітлер всіма силами намагався ліквідувати потрапив у полон «соратника» фізично, мені стало це відомо зі документальних архівів, спогадів чекістів, – ділиться Мишаткин. – Наприклад, буквально в лютому 1943 року в тил Червоної армії під Сталінград з повітря була перекинута велика група гітлерівських диверсантів. Двадцять добре навчених, як зараз би сказали, спецназівців-головорізів. Їм поставили завдання будь-якими шляхами фізично ліквідувати всіх потрапили в полон німецьких воєначальників, Паулюса – в першу чергу».
Точку висадки, як вважає дослідник, чекісти знайшли дуже швидко і настільки ж оперативно усунули десант в бою. Буквально через кілька місяців гітлерівці повторили спробу «дістати» полоненого фельдмаршала аналогічної диверсійно-винищувальної групою під Суздалем. Саме в цьому місті тоді розташовувався табір «віп – військовополонених». І знову повний провал винищувальної місії.
«Подробиці знищення загону ліквідаторів Паулюса під Сталінградом досі мало вивчені, – пояснює літератор. – У своєму творі «Полювання за фельдмаршалом» я вирішив допустити вільний прийом. Розповів про те, як гітлерівці, переодягнені в червоноармійців, освоїлися в тилу «наших» і налагодили зв’язок з фальшивим «білогвардійським підпіллям», роль якого розіграли досвідчені чекісти. Але насправді все було банальніше. Я не люблю сцен жорстокості. Волів версію про те, що чекісти «переграли» гітлерівців інтелектуально».
Звідси
