Якби Сталін любив кібернетику і прожив на кілька років довше, єдина комп’ютерна мережа, скоріше за все, з’явилася б в СРСР.
Не тільки калькулятор
«Буржуазна друк широко розрекламувала нову науку кібернетику. Ця модна лжетеория, висунута групою американських «вчених», претендує на вирішення всіх стрижневих наукових проблем і на спасіння людства. За твердженням кібернетиків, приводом до створення їх лженауки послужило схожість між мозком людини та сучасними складними машинами» – так писав історик науки Михайло Ярошевський у своїй знаменитій статті 1952 р. «Кібернетика – наука «мракобісів».
Сталін тоді був ще живий, і до кібернетики ставилися з побоюванням. Тим не менш в СРСР вже працювала перша ЕОМ, яка виробляла 3 тис. операцій у хвилину, а кращі уми студіювали книгу засновника кібернетики американця Норберта Вінера. Був серед них і молодий військовий інженер Анатолій Китів. Для себе він зробив висновок: електронно-обчислювальні машини коли-небудь будуть відігравати важливу роль в житті людей. У ті роки така думка звучала дивно: вважалося, що ЕОМ – це всього лише калькулятор і, крім як виконувати швидкі обчислення, вона ні на що більше не годна.
Анатолій Китів був першим у СРСР, хто захистив дисертацію з програмування руху військових ракет. У 1954 р. він очолив обчислювальний центр Міністерства оборони, який сам створив. А через 3 роки написав свій головний працю – «Електронні цифрові машини». В ньому вперше прозвучала ідея створити в країні автоматизовану систему управління. Таку, щоб ЕОМ, розкидані по всіх куточках Радянського Союзу, опинилися пов’язані в єдину мережу, яка буде збирати інформацію, аналізувати її та ефективно керувати економікою країни.
У 1959 р. на стіл Микити Хрущова лягає доповідна записка полковника Китова. Вона присвячена розвитку обчислювальної техніки. Вчений пропонує організувати загальнонаціональну комп’ютерну мережу багатоцільового призначення. Пізніше вона отримає назву “ОГАС” – Загальнодержавна автоматизована система обліку та обробки інформації.
Пульт ЕОМ «Наірі»
Уряд дає зелене світло деякими пропозиціями Китова: дійсно, треба створювати нові ЕОМ і широко впроваджувати їх у народне господарство. Але головна ідея – створити в СРСР автоматизовану систему управління – на жаль, залишається без уваги.
Але Анатолій Китів не здається і в тому ж році пише Хрущову другий лист. У ньому пропонується ще більш масштабний проект – зробити єдину комп’ютерну мережу і для військових, і для цивільних потреб. У мирний час вона б обслуговувала народне господарство, а при нападі супостата миттєво переключалася на оборону. Передбачалося, що система об’єднає обчислювальні потужності десятків тисяч підприємств, а будуть обслуговувати техніку з центру. На думку Китова, проект дозволить здійснити якісний стрибок і Радянський Союз обставить США в «кібернетичної гонці».
Виступи вченого на цю тему викликали резонанс у науковому середовищі, а одна його стаття була опублікована в США. Правда, самого Китова незабаром з партії виключили і з роботи звільнили. А все тому, що критично висловився про систему управління – як в Міністерстві оборони, так і у вищих ешелонах радянської влади. Він пропонував цю систему кардинально реформувати. Зрозуміло, партійним бонзам не сподобалося, що їх хочуть замінити «електронними мізками». Проект «радянського інтернету» був відхилений.
Хто боїться ЕОМ?
Анатолій Китів першим запропонував створити автоматизовану систему управління, яку назвав ЕГСВЦ – Єдина державна мережа обчислювальних центрів. Колаж Аіф
Але у Китова вистачало послідовників. У 1962 р. в журналі «Комуніст» вийшла стаття фізика Олександра Харкевича. Він писав, що пора перекласти на комп’ютерні мережі задачі обробки та збору інформації в умовах планової економіки без цього не обійтися. Харкевич доводив, що подібна система зв’язку можлива лише в соціалістичній державі. І висловлював ті самі принципи, за якими працює сучасний інтернет.
Керівництву СРСР вже стала подобатися ідея, що всі економічні проблеми можна вирішити з допомогою комп’ютерних мереж. За успіхами радянських програмістів пильно стежили з-за океану. В ЦРУ було організовано спецпідрозділ з вивчення «радянської кібернетичної загрози». Один з радників президента Кеннеді писав, що якщо СРСР створить «замкнуті системи зв’язку, в які будуть включені самонавчальні обчислювальні машини», то Америці прийде кінець.
Ще один учень Китова, академік Віктор Глушков, розвинув ідеї свого попередника. Він домігся того, що проект “ОГАС” був схвалений Косигіним і почав реалізовуватися. Передбачалося, що через автоматизовані системи управління (АСУ) будуть проходити електронні платежі і навіть зарплати. І це в 1960-е рр.! XXII з’їзд КПРС приймає програму, в якій підкреслюється важлива роль кібернетики в розвитку країни та побудову світлого майбутнього. Радянська преса називає ЕОМ «машинами комунізму», а під егідою Академії наук СРСР виходять збірники статей «Кібернетику – на службу комунізму».
За попередніми оцінками, на створення «радянського інтернету» було потрібно 20 млрд рублів. Пізніше сума зросла до фантастичних 40 млрд. Технології розвивалися, проект постійно оновлювався, а фінансових коштів катастрофічно не вистачало. На підприємствах і відомствах формувалися свої АСУ, але вони не були пов’язані в єдину мережу.
До того ж учені зіткнулися з протидією з боку чиновників. Ті саботували процес і всіляко затягували його. Схоже, їх, як і партійну верхівку часів Хрущова, страшила думка про те, що функції управління візьме на себе штучний розум, а самі вони залишаться без м’яких крісел. Був ще один страх: неупереджений комп’ютер міг розкрити безліч зловживань, списань і інших «недоліків» на місцях.
Проект “ОГАС” проіснував майже 20 років. Його продовжували стверджувати на з’їздах партії, але було очевидно, що для його реалізації не вистачає твердої волі і сильної руки. Тієї самої волі і тієї руки, які колись уможливили створення атомної бомби і політ людини в космос.
З початком перебудови про «радянському інтернеті», на жаль, остаточно забули.
