Навіщо Дональду Трампу «китайський» скальп Джо Байдена?

15

Володимир Павленко

І чому саме зараз обростають скандалом пригоди колишнього віце-президента США на Україні?
Президент США Дональд Трамп, виступаючи в ефірі телеканалу Fox News, у відповідь на запитання ведучого Стівена Хілтона зажадав розслідування «зв’язків з Китаєм» 76-річного Джозефа Байдена, колишнього віце-президента США, який наприкінці квітня оголосив про висунення своєї кандидатури на наступних президентських виборах 2020 року. Про — про які «зв’язки» і, головне, про яких розкладах, в контекст яких укладено звинувачення Трампа своєму майбутньому супернику на тлі погіршення китайсько-американських відносин, йде мова? Почнемо з горезвісної «матчастини».
В грудні 2013 року, через рік після того, як зв’язка Барака Обами з Джо Байденом, вигравши президентські вибори, зберегла за собою Білий дім на другий термін, тодішній віце-президент побував в КНР з візитом, прихопивши з собою в цю поїздку свого сина Хантера Байдена. В той момент Байден-молодший своїм основним місцем роботи офіційно заявляв впливову юридичну компанію Schiller & Flexner LLP, яка відзначилася у багатьох великих американських судових процесах. Вона, зокрема, підтримувала Мін’юст США в антимонопольному позові проти знаменитої Microsoft, захищала колишнього віце-президента Альберта Гора від позову Джорджа Буша-молодшого, якому він програв вибори 2000 року, представляла в судах корпоративні інтереси ще одного IT-гіганта — Amazon. А також, що важливо для нашої теми, неодноразово жертвувала великі суми кандидатів від Демократичної партії, по можливості протидіючи республіканцям.
Одночасно молодший Байден є одним із засновників нью-йоркської інвестиційної компанії Rosemont Seneca Partners LLC. Саме вона через кілька днів після повернення батька і сина Байденов з Китаю і стала одержувачем великого, що на 1 млрд доларів, згодом збільшеного до 1,5 млрд, інвестиційного внеску, виділеного тільки що створеної, почала з цього проекту свою діяльність, компанією-фондом Bohai Harvest RST (BHR). Тоді про це пошуміли і забули. А ось зараз Трамп саме за ту історію і «зачепився».
Зазначимо, що сама BHR зі штаб-квартирою в Шанхаї, в свою чергу, є одним із прикладів колишнього розквіту китайсько-американського економічного партнерства. З одного боку, вона пов’язана з лізинговою компанією Bohai Capital і тяньцзиньским банком China Bohai Bank (CBB). З іншого, її засновником є також інвестиційний фонд Harvest Fund Management. А в ньому інтереси і долі китайських інвесторів переплетені з інтересами власників фінансових, аудиторських і навіть автомобільних компаній з Бостона і Детройта (США), а також з топ-банкірами з Deutsche Bank. Шанхайська прописка BHR дозволяє здійснювати інвестиції не тільки в юанях, але і в доларах, використовуючи для конвертації функціонуючу в цьому мегаполісі зону вільної торгівлі (ЗВТ).
Зачем Дональду Трампу «китайский» скальп Джо Байдена? геополитика
China Bank Bohai
Найголовніше: через засновника CBB Дай Сянлуна, на рубежі 2000-х років обіймав посаду президента Народного банку Китаю (НБК) — офіційного китайського регулятора, а потім, у 2002-2007 роках працював мером найбільшого портового міста Тяньцзинь, Bohai Harvest RST також користується підтримкою ряду великих китайських держбанків, у тому числі Bank of China (у 2008-2013 рр. Дай керував Китайським фондом соціального забезпечення, який володіє більш ніж 2,5% акцій цього банку). А стратегічним інвестором для China Bohai Bank, у якої знаходиться його 20% частка, виступає гонконзьке підрозділ одного з ключових глобальних банків Standard Chartered. При цьому Standard Chartered — банк, наближений до британської королівської сім’ї, з дуже багатою історією, яка пов’язана з експансією Туманного Альбіону не тільки в Гонконзі, але і в Південній Африці. У результаті колоніальних Опіумних воєн цей банк ще в 1862 році разом з двома іншими британськими банками отримав право друкувати гонконгський долар — самостійну місцеву валюту тепер уже Спеціального автономного району КНР Сянган, збережену китайськими властями за домовленостями в рамках моделі «однієї країни — двох систем». І не випадково в CBB британці відразу ж відправили з Standard Chartered цілу команду — від топ-менеджерів до груп технічної підтримки.
Навіщо такі деталі? Щоб показати дві речі. У конгломераті фінансових інтересів, зібраних навколо зв’язки China Bohai Bank і Bohai Harvest RST, дуже сильні англосаксонські позиції з обох берегів Атлантики, і ніякі рішення щодо інвестицій в компанію, пов’язану з Байденом-молодшим, без них прийматися, зрозуміло, не могли. Ще важливо, що період активної діяльності Дай Сянлуна в китайських держструктурах, особливо в посаді мера Тяньцзіня, на який і довелося створення China Bohai Bank, пов’язаний з правлінням Ху Цзіньтао, який у другому терміні породило в китайських «верхах» досить серйозне напруження, прорвавшееся назовні низкою гучних епізодів, на зразок «справи Бо Сілая». І зняте тільки після приходу до влади в 2012 році Сі Цзіньпіна. До речі, Дай — земляк Ху, обидва вихідці з приморській провінції Цзянсу, де екс-президент НБК у свій час очолював провінційне відділення Сільськогосподарського банку Китаю (СБК).
Зачем Дональду Трампу «китайский» скальп Джо Байдена? геополитика
Дай Сянлун
Що тут важливо? Що і сам Ху Цзіньтао, і займав при ньому пост прем’єра Держради КНР Вень Цзябао, при яких Дай Сянлун в 2004 році створював в Тяньцзіні підконтрольний йому China Bohai Bank, належали до так званої комсомольської групи вихідців з КСМК — Комуністичного союзу молоді Китаю. А ця група традиційно вважається китайськими «риночниками», майже лібералами, орієнтованими на розширення контактів із Заходом. І особливими зв’язками в США, насамперед у середовищі демократів. Але з 2012 року цей розклад вже сильно змінився і продовжує коригуватися. Втративши першу позицію у владі, «комсомольці» зберегли за собою керівництво Держрадою, але з урахуванням змін, внесених у березні 2018 року до Конституції КНР, а також довічного засудження за корупцію одного з головних кандидатів на висунення в «верхи» Сунь Чжэнцая, «комсомольська» кадрова «лавка» істотно скоротилася. Схоже, що в березні 2023 року, після XX з’їзду КПК, при колишньому лідерові країни в Держраді, де зараз, до речі, проходять інтенсивні перестановки, з’явиться і новий прем’єр. Буде їм Ху Чуньхуа, нинішній віце-прем’єр Держради, який на XIX з’їзді, всупереч очікуванням експертів, не потрапив до складу «чудової сімки» членів Постійного комітету Політбюро ЦК КПК, — залишається великим питанням.
Тому «переводячи стрілки» на Китай у зв’язку з передбачуваним розслідуванням проти Байдена, Трамп намагається «вбити двох зайців». З одного боку, він звичайно ж мстить Демпартії за розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера, при цьому намагаючись «вполювати» на старті нової президентської кампанії свого самого серйозного суперника, який в стані демократів набагато випереджає всіх інших потенційних кандидатів (рейтинг Джо Байдена на досить репрезентативних соціологічних опитуваннях перевищує 30%). З іншого ж боку, чинний американський президент наводить тінь на тин. І ніби не розуміє, що навіть якщо повірити в суто китайське походження інвестицій в Байдена-молодшого, хоча там, як ми переконалися на прикладі структури акціонерного капіталу та відповідних бізнес-структур, не могли не «попрацювати» американці і англійці, то з тих пір багато води витекло. У 2013 році компанія за наведення порядку і дисципліни в партійних рядах і в державному апараті КНР лише починалася; наприклад, «справа Чжоу Юнкана», всесильного куратора китайських силовиків і нафтової галузі, завершилося обвинувальним вироком тільки в червні 2015 року. А адже саме воно стало переломним моментом, який забезпечив успіх розгорнутої Сі Цзіньпіном антикорупційної кампанії. І згортати цю кампанію сьогодні, судячи з новинному рядку з КНР, ніхто не збирається.
Зачем Дональду Трампу «китайский» скальп Джо Байдена? геополитика
Сі Цзіньпін і Джозеф Байден
Таким чином, пред’являти Китаю, а отже китайським властям, справа шестирічної давності, в якому з боку КНР якщо і брали участь державні функціонери, то лише часів Ху Цзіньтао, щонайменше означає «притягувати» ситуацію «за вуха». І якщо це все-таки робиться, то в певних цілях. Розуміючи, що в таких деталях і нюансах світова громадська думка не розбирається, а американське тим більше, такий, найбільш очевидною метою стає кинути пропагандистську тінь на сучасні китайські влади, виправдавши власну поведінку у торговельно-економічних питаннях, включаючи розпалювання між Вашингтоном і Пекіном тарифної війни. Одночасно здійснюється підкоп під міжнародні позиції нинішнього керівництва КНР на чолі з Сі Цзіньпіном, що автоматично легітимує подальші американські «наступальні» дії на «фронті» протистояння між обома країнами. Причому, з урахуванням недавньої активізації Китаю на європейському напрямку, яке дуже не подобається Вашингтону і з приводу якого Білий дім «вимовляє» своїм сателітам з НАТО, — це цілком осмислена позиція. Нам в Росії вона відома по ярлику «кругом винуватого», який незмінно приклеюється вже нашій країні у відповідності з принципом «ти винен вже тим, що хочеться мені їсти». Саме тому не слід спокушатися як би «випадково» співпали між собою пропозиціями Трампа «покращувати відносини з Росією, які привіз в Сочі держсекретар Майкл Помпео і поверненням Москви в ПАРЄ. Та ще й при тому, що сама участь нашої країни в Раді Європи представляється досить спірним залученням в чужі ігри.
У інформаційного шуму, піднятого Білим домом навколо «китайського сліду» в «справі Байдена» є і ще один, дуже важливий зріз. Адже ті ж самі люди і бізнес-структури, включаючи колишнього віце-президента США і його спритного нащадка, «в повний зріст» засвітилися… на Україні. У переддень інавгурації Володимира Зеленського там розгортається скандал навколо тієї самої Rosemont Seneca на чолі з Байденом-молодшим, яка отримувала підношення ще й з «незалежної», по лінії тісно пов’язаної з американськими демократами україно-британської нафтогазової компанії Burisma Holdings. Одним з іноземних членів її ради директорів, а за деякими даними і членом правління, Хантер Байден став в 2014 році, незабаром після майдану. І перестав ним бути якраз місяць тому, з програшем виборів Петром Порошенком. І нехай Байден-старший проговорився, що особисто тиснув, добивався-і добився від українських властей зняття з посади в 2016 році генпрокурора України Віктора Шокіна, який «копав» під Burisma Holdings… І нехай Байден-молодший у списку ради директорів не єдиний іноземець і сусідить в ньому з Олександром Кваснєвським і екс-директором контртерористичного центру ЦРУ Джозефом Блеком… І нехай розмір «трансферів» з Burisma в його Rosemont Seneca істотно поступався обсягом інвестиції 2013 року від Bohai Harvest RST…
Зате в цьому випадку жаданий «трансфер» спрямовувався не на разовому форматі, а регулярно, щомісяця. «Курочка по зернятку клює — і сита». І якщо в Китаї господар Білого дому ось таким скандальним способом просуває власну протекціоністську порядку, заодно намагаючись розхитати стабільність у владних верхах цієї країни, то в тому, що стосується Києва, логіка Трампа — вже антиросійська. З одного боку, розкручуючи українське «справа Байдена» поряд з китайським, він знову-таки мстить Демпартії, але вже не за прокурора Мюллера, а за «справу Пола Манафорта», екс-радника Віктора Януковича, посадженого в американську в’язницю за несплату податків з отриманих від гонорарів. Адже у зв’язку з участю Манафорта у виборчій кампанії Трампа, той скандал, роздмуханий демократами, ледь не коштував нинішньому президенту провалу на виборах. З іншого ж боку, таким участю в дискредитації колишніх влади України, снюхавшихся з отцем і сином Байденами, чинний президент США намагається підкорити, поставивши від себе в залежність, вже Володимира Зеленського. Та не допустити змістовного діалогу Києва з Москвою, на який не раз натякали як сам новообраний президент, так і його оточення.
В якій мірі в цій частині проводиться Білим домом гри буде задіяний повернувся на Україну як раз в ці дні олігарх Ігор Коломойський, щодо якого у Вашингтона є як «батіг» — заборона на в’їзд у США, так і «пряник» — можливість його скасування, скажімо, за «наполегливим» прохання зацікавлених ізраїльських «партнерів» — окреме питання. І зовсім інша, не менш цікава історія.
Як «інший історією» виглядають і поінформовані «витоку» з американських джерел про те, що на виборах 2020 року «глибинне держава» протиставить Трампу не демократа Байдена, а двопартійний «антипопулистский» елітний консенсус в особі його зв’язки з республіканцем Міттом Ромні, який буде балотуватися у віце-президенти. І якщо цей інформаційний «злив» не є «фейком», і американські концептуальні еліти дійсно готуються перевернути свою політичну систему догори дном, то спорадичні шарахання Трампа від Китаю до України і назад знаходять цілком логічне пояснення.