Папаня для шістнадцятирічної

248


Все життя ми прожили з мамою вдвох. Зараз мені 16 років. У наступному році буде випускний. І я поїду вчитися в інше місто. Не пам’ятаю свого батька. Він кинув нас з мамою, коли я була зовсім маленькою.
Кинув — і гаразд. Не дуже треба.
Мама більше не зустрічалася з чоловіками. Ні, може щось і було, просто додому не приводила. А ось недавно привела. Моїй мамі 36. А привела 45-річного чоловіка. Спочатку показався спокійним людиною. Не думала, що почнуться проблеми в спілкуванні з ним. Пройшло 2 тижні після його переїзду до нас… і почалося. Став корчити із себе главу сімейства. Став вимагати, щоб я постійно доповідала йому про те, що роблю, куди ходжу. Веде себе за столом так, ніби він справді глава сім’ї. Корчить казна-що. Спочатку я намагалася м’яко з ним розмовляти або віджартовуватися, але день у день він все сильніше вживається в роль мого татуся.
Мені татко даром не потрібний. Зауважу, що я 6 років займаюся тайським боксом. За себе можу постояти. Мені не потрібен «захисник» зі здоровенним пивним пузом.
Вчора він сказав мені в лоб, що: «Він чоловік і в разі чого зможе застосувати силу». Я лише відповіла, що якщо він хоч раз застосує силу, то я йому можу гарантувати пару закритих і струсонув. Він зробив вигляд, що не злякався, але очі видають. Не знаю, чим він підкупив мою маму. Може криза середнього віку? Чесно, не знаю. Прямо соромно за маму. Як вона могла привести в дім цього «защищальщика»? Або любов зла?
Єдина людина, якій я зможу довіряти — це моя мама. Тільки їй можу довіряти, а не людині, який з’явився невідомо звідки.
А з приводу «нового папи»… Являвся в іншу сім’ю — будь ласка виявляй повагу.
Автор: t#########@mail.ru