Пілоти ВПС США так мало літають, що в змозі лише підтримувати базові професійні навички

41


У той час як бюджети Пентагону в останні роки різко зросли, досвід пілотів, а разом з ним і реальна бойова міць Військово-повітряних сил США, фактично знизився, під пильним наглядом генералів, стурбованих, насамперед, забезпеченням чималих відкатів для своєї майбутньої пенсії від гігантських контрактів з підприємствами військової індустрії.
Раніше в ЗМІ вже публікувалася інформація про те, що авіатори морської піхоти США літають всього близько 15 годин в місяць, і це після нещодавнього збільшення. Як не дивно, льотчики ВПС США мають ще менше польотного часу: всього близько 10 годин в місяць.
За словами чиновників Міністерства оборони, льотчики Корпусу морської піхоти збільшили місячну норму польотного часу і тепер проводять у повітрі значно більше часу, ніж пілоти ВПС. Корпус морської піхоти, так і військово-повітряні сили стикаються з гострою нестачею пілотів і мають труднощі із забезпеченням польотної готовності літаків, в результаті чого значна кількість машин в останні роки було законсервовано.
Втім, представники Корпусу морської піхоти заявляють, що за минулий рік місячна норма польотного часу була збільшена. Згідно з даними, озвученими на слуханнях у сенатському комітеті по збройним силам заступником командувача КМП генералом Гленном Уолтерсом і заступником начальника штабу ВПС генералом Стівеном Вілсоном, пілоти КМП в середньому знаходяться в повітрі від 14 до 16 годин в місяць, в той час як у ВПС ця норма становить трохи більше 9-10 годин.
Один з пілотів згадує: «Коли я почав літати в Корпусі морської піхоти близько двадцяти років тому, пілоти, приписані до лінійним підрозділам, мали польотне час близько 30 годин на місяць. Поступово ця норма знизилася до 20 годин. Літаючи по 30 годин на місяць, пілот поступово вдосконалює свою льотну майстерність. При 20 годин польотного часу в місяць вдається лише впевнено підтримувати фундаментальні навички. А якщо воно скорочується до 15 годин і нижче, льотчику доводиться фокусуватися лише на самому необхідному. Іншими словами, у таких умовах його навички неминуче починають атрофуватися».
Майстерність пілота, безумовно, є найбільш важливим фактором, який визначає ефективність будь-якого літака в реальному повітряному бою. Тим не менш, Пентагон віддає пріоритет закупівель нового дорогого обладнання, причому до такої міри, що в його бюджеті не залишається достатньої кількості грошей для належної бойової підготовки пілотів.
Тут слід враховувати ще один негативний фактор: багато нові американські літаки настільки перевантажені інженерними надмірностями, що підтримувати їх у стані, придатному для польотів, надзвичайно важко і дорого. Крім того, вартість польотного часу обчислюється десятками тисяч доларів в годину. Так, для стратегічного бомбардувальника В-2 цей показник складає 135 тисяч доларів, а для винищувача F-22 – близько 70 тисяч доларів.
Таким чином, командування Збройних сил США не тільки замінює широкий спектр спеціалізованих літаків новим надскладним багатоцільовим винищувачем F-35, поступається за багатьма параметрами тим машинам, на зміну яким вона приходить. Пентагон направляє настільки значну частину своїх коштів військовим підрядникам, що у нього не вистачає ресурсів для підготовки особового складу до виконання бойових завдань на знову придбаної техніки.
Важко сказати, якою мірою години, проведені пілотами на тренажерах, здатні компенсувати низький показник польотного часу. Невідомо також, яка ситуація у збройних силах інших країн. Наприклад, в Росії, хоча там польотне час не настільки дороге, фінансові обмеження, судячи з усього, набагато більш жорсткі, ніж у Сполучених Штатах.
Як би там не було, ясно одне: витративши всі ці неймовірні сотні мільярдів з военногобюджета за останні два-три десятиліття, військова авіація США не посилила свою бойову міць, а залишилася на місці, або, можливо, навіть деградувала. Якщо цього ще не сталося, дуже ймовірно, що відбудеться найближчим часом, по мірі того, як наддорогі винищувачі F-35 будуть в масовому порядку замінювати більш досконалі і більш надійні спеціалізовані літаки.
Однак, не варто особливо хвилюватися. Військові підрядники, такі як Lockheed, Raytheon, Boeing і General Dynamics відмінно заробили на постачання техніки Пентагону. А адже саме це найголовніше. Принаймні, як видається, для Конгресу і генералів.