Одним з найбільш вірогідних полків, в якому міг служити легендарний літературний персонаж, гусар і герой Вітчизняної війни 1812 р. поручик Ржевський, був Павлоградський. Щодо місця служби Ржевського існує кілька версій, і ми не будемо їх розбирати, лише поглянемо на пам’ятник славетному поручику р. в Павлограді.
І зосередимося на історії 2-го лейб-гусарського Павлоградського полку.
З історії 2-го лейб-гусарського
2-й лейб-гусарський Павлоградський Імператора Олександра III полк мав старшинство 09. 06. 1764 р. (полкове свято – 26 листопада, день Святого Георгія) – коли з’явився на світ як 20-ротний Дніпровський пикинерный полк (Шенк. Кавалерія. Довідкова книжка Імператорської головної квартири. Спб, 1914. С. 173.). А 28. 06. 1783 р. з’являється Павлоградський легко-кінний полк (генерал-лейтенант барон Игельстром формує його на базі Дніпровського та Катеринославського пикинерных полків).
1801 р. полк стає Павлоградським гусарським.
Офіцер 2-го гусарського полку. Горохів Ж. Російська імператорська кавалерія. 1881-1917. М., 2008.
За півторастолітню історію його чекала низка реорганізацій. Так, 29 листопада 1796 р. до нього приєднано Острогозький легко-кінний полк (новий 10-ескадронний полк отримав найменування Гусарського генерал-лейтенанта Боура), 27 грудня 1812 р. до складу полку входили 7 діючих та 1 запасний ескадрони, а 21 березня 1833 рр. у його складі – 8 і 1 резервний ескадрони і т. д.
Полк взяв участь у створенні ряду частин російської кавалерії: 16. 05. 1803 р. він виділяє 2 ескадрону на формування Білоруського гусарського полку, 12. 10. 1811 р. виділяє офіцерів і нижніх чинів на формування Новгородського кірасирського полку, а 08. 09. 1897 р. виділено ескадрон на формування 53-го драгунського Новоархангельського полку.
У цей період полк встиг побувати Гусарським Його Імператорської Високості Спадкоємця Цесаревича, Лейб-гусарським Його величності, Лейб-гусарським Павлоградським Його Величності, 6-го лейб-драгунським Павлоградським – поки 6 грудня 1907 р. не став, нарешті, 2-го лейб-гусарським Павлоградським Імператора Олександра III.
2-й гусарський полк. 10 Георгіївських Штандартів, наданих частини за битву при Шенграбене 1805 р. винесені на полкове свято. Попереду – поручик Сушков. 26 листопада 1913 р. Горохів Ж. Там же.
Полк мав відразу по 2 шефа – це стосувалося як колишнього, так і нинішнього шефств. Так, до початку Великої війни полк мав 2 колишніх шефів (з 17 квітня 1838 р. по 1 березня 1881 Олександр II і з 26 лютого 1874 р. по 20 жовтня 1894 р. – Олександр III; причому з 2 листопада 1894 р. полк зберіг ім’я останнього) і 2 діючих шефів (з 14 травня 1911 р. Імператор Микола Олександрович та з 22 березня 1914 р. – Спадкоємець Цесаревич Олексій Миколайович).
Ад’ютант полку Н. А. Княжевич. Горохів Ж. Там же
Серед відзнак полку:
1) полкової Георгіївський Штандарт з написами: «1764 – 1864» і «За подвиги при Шенграбене 4 листопада 1805 р. в битві 5000 корпусу з ворогом, який складався з 30000», з Олександрівської ювілейної стрічкою. Нагороджений 9 червня 1864 р. замість Штандарту з аналогічним написом, пожалованного 27 вересня 1807 р. Найвищі грамоти від 27 вересня 1807 і 9 червня 1864 рр.
2) Знаки на шапки з написом «За відзнаку». Пожалувані 19 листопада 1814 р. за подвиги у війні з французами в 1812 – 1814 рр.
3) Офіцерські шнури з філіграні – як у гвардійців. У рядових – додатковий білий галун із зеленою выпушкой на обшлагах і комірі.
Ментик 2-го гусарського полку. Вигляд ззаду.
Ментик 2-го гусарського полку. Вид спереду. Специфічного темно-зеленого кольору і з особливим золотим галуном (крім шнура) на обшлагах, присвоєними полку. Горохів Ж. Там же
Говорячи про участь павлоградських гусарів у справах і походах проти ворога, слід почати з частин, від яких вони ведуть своє походження.
Так, Дніпровський пикинерный полк – учасник захоплення Бухареста 14 листопада 1770 р. А в червні 1774 р. він увійшов до складу армії Салтикова, обложившей Рущук. Донецький пикинерный полк взяв участь у штурмі Бендер, який відбувся в ніч на 16 вересня 1770 р.
Погон ротмістра 2-го гусарського. Карпєєв в. І. Кіннота російської армії. Липень 1914 р. М., 2011.
Павлоградський гусарський полк мав багату бойову історію: у складі корпусу Римського-Корсакова брав участь у поході 1799 р., відбиваючи атаки французів на Констанц, у 1805 – 1814 рр. – активний учасник Наполеонівських воєн (відзначився, діючи в ар’єргарді армії Багратіона на р. Энсе, під Шенграбеном, Аустерліцем, Прейсіш-Ейлау, Городечно, Стахове, Кракові і Сен-Дізьє), 31 липня 1829 р. брав участь у битві при Сливне, 15 квітня 1831 р. у справі у Станіславова, бився з противником в ході Угорського походу 1849 р. і під час Кримської війни (22 січня 1854 р. брав участь у справі в Журжи).
Форми чинів полку. Шенк. 1910. Масть коней – сірі; сурмачі – вороные. Говорячи про особливості уніформи зазначимо, що а) 9 березня 1909 р. полк був нагороджений ментик (переважна більшість російських гусарських полків у цей період ментиков вже не мали), офіцери носили ташку; б) вензель в 1-м (шефском) ескадроні був поєднаним – Н II (золотий) і III (срібний).; в) шифр на наплічних шнурах – рубчастим накладної.
В часи Великої війни
На Велику війну Павлоградський гусарський полк пішов під командуванням полковника М. П. Перевощикова (у липні 1915 р. Михайло Павлович стане генерал-майором, заслуживши в роки Першої світової ордена Святого Володимира 4-го (з мечами і бантом) і 3-й (з мечами), Святого Станіслава 1-й (з мечами) ступенів, а також мечі до ордену Святого Станіслава 2-го ступеня).
Увійшовши до складу 1-ї армії, 2-я кавалерійська дивізія, у 2-й бригаді якій знаходилися павлоградцы, взяла участь у Східно-Пруської операції 1914 р.
2-я кавалерійська дивізія 28-го липня переправилася у дер. Ромейкен через болотистий струмок Липона, але потім авангард дивізії потрапив під вогонь германців з хуторів на захід і південний захід від села, а також з висоти. Спешенный авангард вибив противника, а потім дивізія вела вогневий бій. З заходу відкрила вогонь німецька артилерія (давала до 15 розривів одночасно), і дивізія почала відхід на Ромейкен – прикрывавшийся які перебували в резерві Павлоградським гусарським полком (Рогвольд Ст. Кіннота 1-ї армії у Східній Пруссії (серпень-вересень 1914 р.). Головне управління ГУРККА, 1926. С. 26-27.).
5 серпня 1913 р. Імператор Микола II на параді у формі свого 2-го лейб-гусарського Павлоградського полку. Але фото ліворуч від Государя – дочка Ольга, шеф 3-го Єлисаветградського гусарського полку, праворуч – дочка Тетяна, шеф 8-го Вознесенського уланського полку. Також на фото генерал Н. А. Орановский, командир Лейб-гвардії Кінної артилерії, і Великий Князь Дмитро Павлович. Горохів Ж. Там же
2-го серпня павлоградські гусари виступили на підтримку частин 3-ї кавалерійської дивізії, яка боролася в районі Кібарти, а потім разом з піхотою стримували натиск німців у Вержболова.
А потім 2-й гусарський полк був тимчасово переданий 20-го корпусу.
Полковий знак. Затверджено 31 липня 1912 р. Має вигляд бірюзового Мальтійського хреста в пам’ять про епоху правління Павла I. Горохів Ж. Там же
Навесні – влітку 1915 р. 2-я кавалерійська дивізія вела запеклі бої з противником в Прибалтиці.
Один день з життя 2-ї кавалерійської дивізії
Про один день в ході цих високоманеврених бойових дій 28 квітня 1915 р. — нам розповість архівний документ – Журнал військових дій 2-ї кавалерійської дивізії (РГВИА. Ф. 3512. Оп. 2. Д. 193. ЛЛ. 84об. – 87. См. З Журналу бойових дій 2-ї кавалерійської дивізії).
В той день дивізія, що входила до складу 1-го Кінного корпусу Ст. А. Орановского, повинна була перейти річку Дубиссу і оволодіти ділянкою шосе у фольв. Яновець (корпус рухався на шосе Шавли – Тауроген).
Дивізія почала наступ трьома колонами: 2-й лейб-уланський Курляндський Імператора Олександра II полк з 3-ю кінною батареєю і 4 кулеметами наступав через Шидлово – Буловяны, 2-й леб-Псковський драгунський Її Величності Государині Імператриці Марії Федорівни полк з 4 знаряддями 4-ї кінної батареї і 4 кулеметами наступав на держспоживстандарту україни. двір Кивишки – Варколе – Пиктайце – Полапиши, тоді як 2-й лейб-гусарський Павлоградський полк з 2 знаряддями 4-ї кінної батареї перебував у загальному резерві. 2 розвідувальних ескадрону і 2 офіцерських роз’їзду в 20 коней забезпечували дії головних сил дивізії.
Виступивши в 9 ранку, псковские драгуни захопили біля дер. Ершовка німецький роз’їзд у повному складі – їх здобиччю стали 1 офіцер і 19 нижніх чинів 7-го кінно-єгерського полку.
Павлоградцы при русі через дер. Богуші були обстріляні артилерійським вогнем з боку дер. Беданце. Головний ескадрон переправився через Дубисссу – та російською кавалеристам довелося відбивати наступ цілого батальйону німецької піхоти по правому березі, і кавалерійського полку – по лівому березі річки. Курляндцам довелося відійти, і дивізія розташувалася на нічліг.
В цей день кавалеристи пройшли 30 верст, перебуваючи в сідлі 14 годин. Павлоградські гусари втратили в цей день 3 осіб (1 поранений, 2 зниклих без вести), а курляндських улани – 10 осіб (4 вбитих і 3 ранених і 3 пропали без вісті).
У листопаді 1915 р. командиром павлоградців стає полковник А. А. Толь (у серпні 1917 р. його замінив останній командир полку – полковник З. Р. Натиев).
Серед видатних справ павлоградців у Велику війну В. Ф. Рубець зазначає результативну кінну атаку у Шавлей у квітні 1915 р. — з полоном штабу німецької 76-ї резервної дивізії (Рубець В. Ф. Кінні атаки Російської Імператорської кавалерії в Першу світову війну // Військова бувальщина. 1965. № 76. С. 44.). Нас дуже зацікавила ця згадка – і обов’язково, шляхом вивчення архівних матеріалів, ми спробуємо з’ясувати подробиці цього бойового епізоду.
Такі лише деякі штрихи до портрета Павлоградського гусарського полку – одного з численних полків славної російської імператорської кавалерії.
Микола II у формі полку. Добре видно широкий кант (фактично лампас), характерний для офіцерів-павлоградців. Горохів Ж. Там же
Автор:Олексій Олейников
