У Атирауської області Казахстану археологи відновили розкопки на території стародавнього городища Сарайчик, сподіваючись знайти давню цитадель по складеній в середині XIX століття карті. Про це розповів директор історико-культурного музею «Сарайшық» Абельсеит Мухтар.
Цитадель позначена на плані Сарайчика, виконаному в 1861 році російським топографом підпоручиком А. Е. Алексєєвим. Карта, недавно виявлена в московському архіві, містить вказівки на розміри городища, а також деяке зміцнення (цитадель), яке фактично є фортецею всередині міста. Спираючись на карту Алексєєва, археологи визначили приблизне місцезнаходження цитаделі, припускаючи, що її ще не змили паводкові води Уралу.
Німецький учений Петер Симон Паллас в 1769 році, майже через 190 років після розгрому Сарайчика, описував залишки міста так: «Вал з ровом ще видно і в окружності має до п’яти верст (1 верста = 1,066 км). Він починається при вугіллі, який тихо поточна зі степу річка Сарайчик робить з Яиком (первісна назва річки Урал, смененное після Пугачевського бунту. — Примітка «Фергани»), близько півтори версти нижче нинішнього форпосту, потім продовжується вгору цієї річки і наостанок, криво обійшов форпост, закінчується при Яике. Посеред цього місця проведено сухий рів, може бути, для відводу прибула води. Усередині валу знаходяться основи і склепіння кам’яного будови, і понині можна укласти, що в місті були знатні будинку. Ужиті на будівлю цеглу продолговаты і нарочито великі. Також є дикий ламаний, з раковинными відбитками бурий камінь, якого ніде навколо не видно».
Підпоручик Алексєєв з Корпусу топографів майже століття потому теж застав руїни цитаделі: «У західній частині руїн міста є цитадель, стіни якої набагато вище валу. Фігуру цитадель має неправильну, довжина її 200 сажень, а ширина 100 сажень. Усередині цитаделі є ознаки розвалених будівель і склепів, які, як видно, були зроблені з хорошого випаленої цегли та кахлю. Із склепів зберігся тільки один, який називають ханської могилою», — писав Алексєєв.
Склепи в цитаделі і один склеп у місті вважалися святими серед торгували тут мусульман і киргизів. «Хворі від тривалих хвороб, чоловіки і жінки (особливо киргизи) приїжджають сюди на кілька днів і поклоняються цьому кладовищу, просячи про зцілення», — свідчив російський топограф.
Цитадель не єдина мета дослідників. Працівники музею показали також передбачуване місцезнаходження легендарного Секер-коль (Цукрове озеро) — штучного водоймища, виритого, згідно з переказами, за наказом ханом Жанибеком. В цьому озері похована золота човен його дочки, пошуки цього артефакту велися аж до 1940-х років.
Сарайчик (Малий Сарай або Малий Палац) — стародавнє місто XIII–XVI ст. на правому березі річки Урал, біля і на території сучасного села Сарайчик (Сарайшык) Махамбетского району Атирауської області, столиця і єдино достовірний місто Ногайської Орди до руйнування в 1580 році, при Касим-хана — у складі Казахського ханства. Зараз всюди вздовж берега зустрічаються людські кістки, які лежать ще нижче розкопок Сарайчика. Це може означати, що стародавня столиця була заснована на місці ще більш древнього некрополя або міста. В самому селі Сарайчик у 1999 році було відкрито музейний комплекс «Хан Ордалы Сарайшық». Комплекс складається з власне музею, мечеті і ханського пантеону.
