Гітлер говорив про бійців 250-ї піхотної дивізії Вермахту, що складається з іспанців: «не можна уявити більш безстрашних хлопців. Мовляв, «вони зневажають смерть». У Радянському Союзі їх сприймали найманцями диктатора Франко, і частково мали рацію. Але більшість мадридських добровольців хотіли бути в Росії пристрасними коханцями, що, втім, не заважало їм непогано битися з нашими солдатами.
На війну з СРСР, як на пригоду
28 червня 1941 року Франсиско Франко, каудильйо Іспанії (у середньовіччі так називали ватажків з необмеженою владою, негласний титул), закликав своїх співвітчизників до участі у війні проти Радянського Союзу. Він розповів про приголомшливих перемог Вермахту і повідомив, що з країною східних варварів буде покінчено через 5 тижнів, оскільки за тиждень операції «Барбаросса» німці розгромили основні частини РСЧА і далеко просунулися вглиб території СРСР. Мова Франко мала феноменальний успіх. На деяких вербувальних пунктах план по прийому добровольців був перевиконаний за один день. Через тиждень список іспанців, насамперед, членів ультраправої націоналістичної партії «Фаланга», готових битися на боці Вермахту, перевищив штатний розклад піхотної дивізії в 40 разів. Про це з захопленням розповіли Мадридські газети. Насправді бійців не вистачало, і Франко поповнив брак добровольців за рахунок солдатів регулярної армії.
Синя дивізія, яка стала «блакитний»
«Фалангісти» носили сині сорочки на знак прихильності до своєї партії. Саме тому 250-я піхотна дивізія Вермахту спочатку отримала назву синьою, а потім – блакитний. З 18 694 її перших солдат 6000 складали студенти Мадридського університету і кадети – зовсім молоді люди 18-22 років. А офіцери кадрової армії всіма силами не дуже прагнули потрапити в Вермахт. Довелося деяких ухильників понизити в званні, аж до рядових. Але навіть в цих умовах було набрано трохи більше двох третин кадрового начальницького складу, а недолік покрили за рахунок ветеранів громадянської війни.
В Хрестовий похід проти комунізму
Автор відомої книги «Гітлерівський легіон іспанців: блакитна дивізія в Росії» Джеральд Клейнфельд писав, що багато молоді іспанці вважали радянських людей особистими ворогами, винними у цивільній усобиці в Іспанії. Саме тому добровольці сприймали себе учасниками хрестового походу проти комунізму, що начебто війни з червоною чортівнею. Насправді, їх обдурили. Хитрий Франко тим самим задобрив Гітлера, який через свого протеже – главу МЗС Іспанії Рамона Суньера прагнув втягнути Мадрид у збройний конфлікт з Лондоном. Нагадаємо, у жовтні 1940 року між главами Німеччини та Іспанії відбулася 9-ти годинна бесіда, в якій фюрер намагався умовити каудільо оголосити війну Англії. Керівник 3-го Рейху, хоч і розгадав хитрість і нещирість візаві, другий раз розмовляти на цю тему з Франко відмовився. «Я краще вирву собі всі зуби», заявив Гітлер.
Іспанці не чистили гвинтівки
Пройшовши прискорений курс у Баварії, солдати Блакитний дивізії зарекомендували себе веселими і відчайдушними хлопцями, які не розуміли, навіщо віддавати честь старшим за званням. Опинившись на східному фронті, вони продовжували дратувати німців неналежним доглядом за зброєю і зневагою до риття окопів. Гітлер навіть скаржився Франко: “вони вважають, що не можна чистити гвинтівку ні під яким приводом». Пройшовши прискорений курс у Баварії, солдати Блакитний дивізії зарекомендували себе веселими і відчайдушними хлопцями, які не розуміли, навіщо віддавати честь старшим за званням. Опинившись на східному фронті, вони продовжували дратувати німців неналежним доглядом за зброєю і зневагою до риття окопів. Гітлер навіть скаржився Франко: “вони вважають, що не можна чистити гвинтівку ні під яким приводом».
Пристрасні коханці
А ще іспанці надягали на стволи гвинтівок надуті презервативи, писав Джеральд Клейнфельд, демонструючи німецьким офіцерам наплювацьке ставлення до заборони статевих зв’язків з жінками окупованих територій. Тим самим вони, на думку історика, позиціонували себе пристрасними коханцями, а не вбивцями-ґвалтівниками, яких вистачало в німецьких військах. У відповідь на це постачальники Вермахту спеціально поставляли в частині Блакитний дивізії погану їжу і обмундирування. Маленька помста німців привела до того, що до грудня 1941 року 700 іспанців були відправлені на батьківщину інвалідами через неякісне харчування.
Перший бій і перша перемога
Весь вересень і початок жовтня 1941 року Блакитна дивізія пішки йшла від польського міста Сувалки до радянського Вітебська – до 35 км в день і з 20 кг військового вантажу за плечима кожного бійця. Весь маршрут склав 1000 км. Командування Вермахту, відправивши іспанців у такий довгий подорож, фактично намагалося їх «перевиховати». Бо «блакитні» не тільки грубили, але висловлювали крамольні думки, мовляв, прийшли воювати проти червоних, а не з росіянами. 2 жовтня 1941 року в районі Нової Капелою 2-й батальйон 269-го полку Блакитний дивізії атакував радянський батальйон, який намагався форсувати річку Волхов. Маючи перевагу в позиції, іспанці перебили частина червоноармійців і полонили близько 80 солдатів РСЧА. Якщо враховувати, що розвідка і штаб Вермахту надав «блакитним» точний час настання і напрямок удару, то результат бою був визначений заздалегідь.
Генерал Мороз
27 грудня війська 52-ї армії РСЧА завдали важкого удару по 250-ї дивізії. Крім росіян куль і снарядів добровольців Франко безжально вбивав Генерал Мороз. Бійці 269-го піхотного полку, які потрапили в радянський полон в районі Червоного Бору, розповіли, що в ротах залишилося лише третину складу. Багато солдати змерзли і померли від ран. Їх укладали в моторошні кордвуды – по-російськи в дровітні. Про це написав генерал Естебан-Инфантес у своїй книзі «Блакитна дивізія. Добровольці на Східному фронті». В цілому, взимку і навесні 1941 1942 року іспанці, перебуваючи між німецькими з’єднаннями, воювали непогано, отримуючи від союзників необхідну підтримку в критичні моменти, в тому числі і авіацією. Тим не менш, в обороні Вермахту вони завжди були слабкою ланкою.
Блакитний легіон
20 жовтня 1943 року Франсиско Франко розформував «Блакитну дивізію» і наказав солдатам повернутися додому. З одного боку, високі втрати в Росії підривали політичний авторитет каудільо, з іншого – посилився політичний тиск з боку США. Розуміючи, що 3-й Рейх приречений, лідер Іспанії поспішав оформити повний нейтралітет, щоб не потрапити під удар німецьких ворогів. Незважаючи на військові негаразди, повернулися не всі. Близько двох тисяч переконаних фалангістів сформували «Блакитний легіон» під командуванням Вермахту. Всього, за даними Джеральда Клейнфельда, проти частин червоної АРМІЇ воювало понад 45 тисяч іспанців. Значна частина з них знайшли в Росії останній притулок з березовим хрестом біля узголів’я.
