Що є спільного у будь-яких свят крім веселощів присутніх? звичайно, традиція цокатися, причому зовсім необов’язково алкогольними напоями. Виявляється, такий давній звичай мав місце і у лицарів, і на царських бенкетах і все з різних причин: від небажання бути отруєними до знака поваги.
Ритуальний сенс
У минулому багато язичників вірили, що під час різних свят, де завжди збирається чимало людей, злі духи можуть шукати собі здобич. Ще б пак, адже вино ллється рікою, люди розслаблені і втрачають пильність легше звичайного. Тому щоб духів злякати, належало голосно стикатися кубками один з одним. З огляду на, що матеріалами, з яких були зроблені кубки, були в минулі часи найчастіше метал і дерево, звук це створювало вражаючий. В ідеалі, звичайно, нечисть було лякати дзвоном, та тільки не завжди це було можливо. До речі, в африці і в наші дні перед прийняттям міцних напоїв дзвонять в маленькі дзвіночки-так би мовити, міні-версія захисту, в яку тим не менш дуже вірять. Про всякий випадок.
фото: warlock d/flickr.com
Один за всіх і всі за одного
Цікаво, що схожий ритуал існував і при дворі короля карла великого. Його лицарі голосно зіштовхували свої кубки один з одним, підносячи їх в центр столу. Подібний жест означав їх єдність, а також повагу один одного, як ніби вони брати, рівні за силою і близькі за духом. Якщо ви цікавитеся лицарської тематикою, то ось стаття про те , чому цим доблесним воїнам так складно було одягатися.
фото: hans splinte / flickr. Com
Так якось спокійніше
Що представляються нам сьогодні верхом злодіяння отруєння на бенкетах раніше були практикою цілком поширеною. Так що ще в античні часи було заведено цокатися кубками заради безпеки всіх присутніх. Тобто робилося це не формально, легким дотиком судин один об одного, а «від душі». Та так, що рідина з одного кубка запросто вихлюпувалася в інший, та ще й щедро розливалася на наявну на столі їжу. Тобто якщо серед присутніх і був лиходій, надумав підсипати комусь отруту, він би явно не поспішав з цим, адже теж міг постраждати від своєї ж підлості. Так що перед тим, як пригубити зі свого келиха, як правило, чинили саме так. А якщо хтось цокатися відмовлявся, то потрапляв під підозру присутніх. А ще існувала ще традиція обмінюватися кубками з вином, що теж говорить про довіру до присутніх і віру в їхні добрі наміри. До речі, про 5 дивних звичаїв, які чомусь є нормою в європі, ми вже писали.
фото: marco verch professional photographer / flickr. Com
Якщо ж говорити, про простих людей, то звичай цокатися ними був перейнятий з панського життя швидше забави заради, ніж заради якоїсь конкретної мети. З цоканням келихами пов’язана така кількість забобонів, що впору про них видавати окремий збірник, щоб не заплутатися в їх хитросплетіннях. Але це неважливо, головне, що така цікава традиція, що з’явилася в давнину, пережила багато століть і залишилася частиною нашого повсякденного життя. Помінялися тільки цілі-ні злих духів, ні отруйників ми красивим передзвоном келихів злякати тепер вже точно не намагаємося.
фото: kellinahandbasket/flickr.com
