Світлана Володимирівна Безух народилася 15 серпня 1964 року в сел. Slyudyanka Іркутської області. У дівоцтві була спортсменкою, активісткою, комсомолкою і просто красунею. Вчилася добре. Обожнювала слухати Аллу Пугачову, але кумиром завжди був для неї Карел Готт. У 9 класі вона навіть створила шкільний ансамбль, який виконував шлягери улюбленого нею «чеського солов’я».
Світлана від природи володіє прекрасним вокалом і ідеальним музичним слухом. На початку 80-х вона починає працювати в найпопулярнішому і прибутковому жанрі – ресторанної співачки.
У 1983 році вступає на естрадне відділення в музучилищі Новосибірська. Однак згодом залишила навчання, так і не отримавши спеціальної освіти. В цей же час Світлана Безух починає експериментувати з виконанням джазових композицій, проте швидко розуміє, що її «коник» – це естрадна пісня.
У 1986 році співачка влаштовується на роботу у ВІА «Лабіринт» під керівництвом Сергія Муравйова при Новосибірської державної філармонії. Ясна річ: ім’я «Світла Безух» відмінно підійшло б для виконавиці шансону в ресторані, але на естрадні підмостки з таким «ніком» лізти було, як мінімум, нелогічно. Співачка бере псевдонім «Аліса Мон» (співзвучний з Мона Ліза) – і він приносить їй успіх! Пізніше артистка офіційно змінить ім’я і прізвище в паспорті. Вже з солісткою Алісою Мон ВІА «Лабіринт» успішно виступає на фестивалі «Пісня-87», тоді ж співачку показують по Центральному телебаченню – у програмі «Ранкова пошта» вона заспівала пісню «Обіцяю».
У 1988 році фірма «Мелодія» випускає довгограючу платівку ВІА «Лабіринт» «Візьми моє серце», одна з пісень з якого «Подорожник-трава» стає хітом і визнається Піснею року-88. Ходять наполегливі чутки, що поет Михайло Таніч дуже хотів, щоб цю пісню виконала Катя Семенова. Але та, почувши студійний запис Мон, відмовилася брати її в роботу зі словами: «Краще я не заспіваю».
Під час гастрольного туру 1989 року стає зрозуміло, що публіка йде саме на Алісу Мон. Співачка приймає рішення вийти з «Лабіринту» і впритул зайнятися власною кар’єрою. У 1989 році вона записує на студії «Мелодія» сольний альбом «Зігрій мене», який надходить у продаж на початку 1991 року. Як і попередній диск «Візьми моє серце», платівка «Зігрій мене» відмінно продається.
На жаль, на даний момент – ці два диски були і залишаються кращими в кар’єрі співачки. Справа в тому, що в музичному плані Аліса Мон продовжила працювати в стилістиці «радянського вокально-інструментального ансамблю», а на дворі вже стояли лихі 90-е – помінялося все і в тому числі музичні смаки публіки. Навіть шлягер «Алмаз», який іноді з’являється в радіоефірі не допоміг Алісі Мон залишитися в обоймі затребуваних артистів.
Про колишньої поп-діві стали швидко забувати. Всі наступні роботи Аліси Мон так і не змогли досягти популярності «Подорожника», «Зігрій мене» і «Обіцяю».
Тим не менш, без творчості Аліси Мон складно уявити музичний олімп часів Перебудови.
