Астронавт! На стіні стародавнього іспанського собору Святого Ієроніма, побудованого в 1102 році! Такі нотатки з відповідними фотографіями блогосфера обговорює більше 10 років.
Перше, що приходить в голову – фотошоп, але немає, астронавт справжній. Фігурка – давно відомий у світі артефакт. Вона знаходиться в іспанському місті Саламанка – прикрашає один з кафедральних соборів. Правда, не той, який був побудований в 1102 році – так званий Старий собор (Catedral Vieja), а пізніше – Новий (Catedral Nueva), зведений в період з 1513 по 1733 рік. Різниця майже в 500 років, треба сказати, непринципова. І в той час космонавтів не було. І все ж на стіні собору він є. Та ще в черевиках з рифленими підошвами…
Сенсація відбулася після того, як сучасна фотооптики дозволила розрізняти дрібні деталі чудового архітектурного оздоблення на великій висоті, раніше недоступною туристичним фотокамер.
Ось тоді-то туристи і розгледіли серед міфічних істот на барельєфі того, кого там точно не може. А в результаті історики та музейні працівники змушені нервувати і відповідати на простодушні питання здивованих туристів. Найгірше те, що фахівці ніяк не можуть виробити єдину версію того, що сталося і не узгоджуються один з одним свої відповіді.
Вперше фігуру астронавта помітили в 1995 році, Серхіо Аррела, заступник директора музею кафедральногособора заявив, що в 1990 р. скульптор-реставратор Мігель Ромеро дозволив собі маленьку «художню витівка».
Це був самий радикальний відповідь – інші відповідають не наважуються заходити так далеко. Тому що наступним питанням синьйору Арелла буде «а скільки взагалі маленьких пустощів допущено «скульпторами-реставраторами» і скільки творчої свободи дається при «реставрації»?» Це надзвичайно болюче питання, так як весь архітектурний ансамбль центру Саламанки, включаючи, зрозуміло, кафедральний собор, ще в 1985 році, за кілька років до початку реставрації, взято під охорону ЮНЕСКО як загальнолюдське надбання, тобто визнаний одним з абсолютних шедеврів. Всі документи по реставрації пам’яток такого рівня проходять безліч погоджень, у тому числі міжнародну експертизу. Тому просто додати в гірлянду середньовічних фігур астронавта або кого-небудь ще неможливо.
Розуміючи, що таких слизьких питань не уникнути, вікарія собору Родріго Соланеллес займає діаметрально протилежну позицію:
«Оздоблення будь-якого католицького храму будується в суворій відповідності з церковним каноном, розробленим в ранньому Середньовіччі. Ніяких «пустощів» окремих художників просто не може бути – єпархія ніколи не затвердить єретичний елемент декору».
Іншими словами, на бічних брамі собору немає астронавта, а хто думає інакше, той помиляється. За словами священика, це звичайні для Середніх віків монстри, яких зовні на католицьких храмах незліченна безліч. Вони, мовляв, символізують породження пекла, з якими людина може стикатися поза храму, зате всередину собору їм дороги немає.
Втім, висловлювання вікарія ще не найдивніше в цій історії. Естебан Санса, викладач філософії Університету Саламанки, переконаний, що фігура виконана ніяк не пізніше XVIII століття, коли добудовувався новий корпус кафедрального собору. Він стверджує, що астронавт є на гравюрі XIX століття. Але тільки ось гравюру громадськості не пред’являли.
До речі, фотографія 1995 року показує астронавта з абсолютно цілим обличчям, а на знімках, зроблених два роки потому, його особа серйозно пошкоджено невблаганним плином часу.
Можливо, саме ці протиріччя підігрівають інтерес до історії, що не так вже й загадкова. Адже, в принципі, розміщення якихось символів, що характеризують епоху, під час якої проводиться реставрація, – досить поширена практика. Цікаво тільки те, що скульптор просто вибрав космічну тематику.
Джерело: http://frontier.net.ua/