Загадка середньовічного астронавта

393

Астронавт! На стіні стародавнього іспанського собору Святого Ієроніма, побудованого в 1102 році! Такі нотатки з відповідними фотографіями блогосфера обговорює більше 10 років.

Перше, що приходить в голову – фотошоп, але немає, астронавт справжній. Фігурка – давно відомий у світі артефакт. Вона знаходиться в іспанському місті Саламанка – прикрашає один з кафедральних соборів. Правда, не той, який був побудований в 1102 році – так званий Старий собор (Catedral Vieja), а пізніше – Новий (Catedral Nueva), зведений в період з 1513 по 1733 рік. Різниця майже в 500 років, треба сказати, непринципова. І в той час космонавтів не було. І все ж на стіні собору він є. Та ще в черевиках з рифленими підошвами…
Загадка средневекового астронавта
Сенсація відбулася після того, як сучасна фотооптики дозволила розрізняти дрібні деталі чудового архітектурного оздоблення на великій висоті, раніше недоступною туристичним фотокамер.
Загадка средневекового астронавта
Ось тоді-то туристи і розгледіли серед міфічних істот на барельєфі того, кого там точно не може. А в результаті історики та музейні працівники змушені нервувати і відповідати на простодушні питання здивованих туристів. Найгірше те, що фахівці ніяк не можуть виробити єдину версію того, що сталося і не узгоджуються один з одним свої відповіді.
Загадка средневекового астронавта
Вперше фігуру астронавта помітили в 1995 році, Серхіо Аррела, заступник директора музею кафедральногособора заявив, що в 1990 р. скульптор-реставратор Мігель Ромеро дозволив собі маленьку «художню витівка».
Загадка средневекового астронавта
Це був самий радикальний відповідь – інші відповідають не наважуються заходити так далеко. Тому що наступним питанням синьйору Арелла буде «а скільки взагалі маленьких пустощів допущено «скульпторами-реставраторами» і скільки творчої свободи дається при «реставрації»?» Це надзвичайно болюче питання, так як весь архітектурний ансамбль центру Саламанки, включаючи, зрозуміло, кафедральний собор, ще в 1985 році, за кілька років до початку реставрації, взято під охорону ЮНЕСКО як загальнолюдське надбання, тобто визнаний одним з абсолютних шедеврів. Всі документи по реставрації пам’яток такого рівня проходять безліч погоджень, у тому числі міжнародну експертизу. Тому просто додати в гірлянду середньовічних фігур астронавта або кого-небудь ще неможливо.
Розуміючи, що таких слизьких питань не уникнути, вікарія собору Родріго Соланеллес займає діаметрально протилежну позицію:
«Оздоблення будь-якого католицького храму будується в суворій відповідності з церковним каноном, розробленим в ранньому Середньовіччі. Ніяких «пустощів» окремих художників просто не може бути – єпархія ніколи не затвердить єретичний елемент декору».
Іншими словами, на бічних брамі собору немає астронавта, а хто думає інакше, той помиляється. За словами священика, це звичайні для Середніх віків монстри, яких зовні на католицьких храмах незліченна безліч. Вони, мовляв, символізують породження пекла, з якими людина може стикатися поза храму, зате всередину собору їм дороги немає.
Втім, висловлювання вікарія ще не найдивніше в цій історії. Естебан Санса, викладач філософії Університету Саламанки, переконаний, що фігура виконана ніяк не пізніше XVIII століття, коли добудовувався новий корпус кафедрального собору. Він стверджує, що астронавт є на гравюрі XIX століття. Але тільки ось гравюру громадськості не пред’являли.
До речі, фотографія 1995 року показує астронавта з абсолютно цілим обличчям, а на знімках, зроблених два роки потому, його особа серйозно пошкоджено невблаганним плином часу.
Можливо, саме ці протиріччя підігрівають інтерес до історії, що не так вже й загадкова. Адже, в принципі, розміщення якихось символів, що характеризують епоху, під час якої проводиться реставрація, – досить поширена практика. Цікаво тільки те, що скульптор просто вибрав космічну тематику.

Джерело: http://frontier.net.ua/