Особистість альберта пірпойнта обросла красивими і не дуже легендами, чому чимало сприяв сам останній кат британської імперії. Сьогодні складно сказати, де правда, а де вигадка — швидше за все, ми ніколи не дізнаємося всіх секретів цього невисокого усміхненого людини з дуже непростою професією.
&1&
Народився альберт пірпойнт (albert pierrepoint) в 1905 році в клейтоні, південний йоркшир, в сім’ї професійного королівського ката генрі пірпойнта. Катом був і дядько хлопчика, тому, цілком природно, що в шкільних творах на тему «ким я стану коли виросту», юний пірпойнт відверто зізнавався в любові до сімейної справи. Генрі пірпойнт незабаром залишив свою рідкісну професію, зате його брат том продовжував заробляти на життя стратами і чимало часу приділяв теоретичній частині питання.
&1&
генрі і альберт пірпойнти-батько і син
Майбутній віртуоз ешафота зачитувався дядьковим робочим щоденником, де той в деталях описував страти і аналізував допущені в їх процесі помилки. Незважаючи на інтерес до смерті, альберт не відразу став катом. Юнак встиг попрацювати на фабриці, освоїв професії гужового візника і водія автомобіля, спробував себе в комерції. Лише в 25 років молодий чоловік, який не знайшов себе в жодній сфері людської діяльності, написав прохання в тюремну комісію і влаштувався помічником ката в лондонську в’язницю пентонвілл.
Вперше альберт пірпойнт асистував на страти 29 грудня 1932 року, а ще через рік, отримавши підвищення до ката, повісив свого першого «клієнта». У ті часи кати працювали за вільним графіком, з’являючись на робочому місці в міру потреби і отримуючи відрядну оплату. Це дало можливість пірпойнту одружитися на енні-власниці бакалійних крамниць, в одній з яких він і коротав час в якості продавця в перервах між стратами.
&1&
в’язниця її величності пентонвіль (неформальна назва «вілль»)
Дружина знала про професію коханого, але рідко цікавилася деталями. Тим часом пірпойнт ставився до улюбленої справи дуже серйозно. За день до страти він особисто був до засудженого і з’ясовував його точну вагу і зріст. Ця інформація потрібна була альберту для того, щоб точно розрахувати довжину мотузки. Такий важливий нюанс міг вплинути на якість роботи, адже при занадто короткій мотузці смертник вмирав від задухи, довго і болісно, а занадто довга вбивала миттєво, але не естетично, нерідко відриваючи трупу голову.
Можливість на практиці вивчати питання дозволила альберту в середині 40-х років розробити таблицю, якою користуються оператори шибениць донині. Пірпойнт був віртуозом своєї справи-рано вранці, в день страти, він заходив в камеру засудженого і злегка чіпав його за плече зі словами «все буде добре, пройдемте зі мною». Альберт трохи кривив душею, адже через лічені хвилини після пробудження, злочинець вже бовтався в петлі.
&1&
Ніхто до альберта і тим більше після не міг стратити людину так швидко і якісно. Швидкість виконання вироку кат пояснював міркуваннями гуманності-він не хотів завдавати зайвих моральних страждань ув’язненому. Саме висока кваліфікація і стала причиною високої довіри, яку надали пірпойнту союзники після закінчення другої світової війни – саме альберту випала честь стратити нацистських злочинців, засуджених до смерті в нюрнберзі.
Відрядження до німеччини стали регулярними. В цілому кат виїжджав по роботі 25 разів, відправивши на той світ 200 засуджених. Завдяки цій відповідальній роботі пірпойнт став відомий, і його шанували мало не як національного героя. Доходи його сім’ї також пішли в гору і, продавши обидві лавки, пірпойнти придбали просторий паб на манчестер-роуд.
&1&
пірпойнт наливає пиво відвідувачам свого пабу.
Однак професія ката з давніх пір має свої витрати-в паб альберта і його дружини відвідувачі заходили лише подивитися на героя, але бізнес від цього не процвітав. Змінивши місце і назву пірпойнти так і не домоглися успіху і в підсумку кинули цю затію.
На пенсію останній кат британської імперії вийшов в 1956 році, через фінансові розбіжності з міністерством внутрішніх справ. Страждав зоряною хворобою пірпойнт спершу був змушений даремно приїхати на страту, яка була відкладена, а потім ще й отримав урізаний гонорар. Очевидно нерви у ката були ні до біса, і він посварився зі своїм начальством і пішов зі служби. Кажуть, що альбер був єдиним катом в історії англії, якого просили повернутися на роботу, але він був непохитний.
&1&
Після відставки пірпойнт зі своєю дружиною енні продовжили спроби налагодити бакалійний бізнес, але про їх успіхи або невдачі історія замовчує. Останні роки життя подружжя провели в саутпорті, де спершу померла енні, а потім, в 1992 році, і сам альберт. Останні 4 роки життя кат-віртуоз провів у місцевому будинку престарілих, так як не мав близьких, які могли скрасити його самотність.
&1&
кадр з фільму
Про альберта пірпойнта знятий біографічний фільм «останній кат ” (“the last hangman”), який вийшов в прокат в 2006 році.
Дивіться також: .
