У таємничих глибинах Світового океану, де вікові ритми природи сплітаються з рукотворними конструкціями, розгортається дивовижна історія – китові акули, ці велетні морів, використовують нафтові і газові вишки як своєрідні **”піт-стопи”** під час грандіозних міграцій.
Штучні Рифи Планктону
Уявіть собі гіганта довжиною до 18 метрів, щодня поглинає 20 кілограмів планктону-це китова акула, найбільша риба на планеті (Rhincodon typus). Її подорожі океаном-епічні походи, що охоплюють тисячі кілометрів. Саме тут, в цьому безмежному синьому світі, нафтові і газові платформи, немов штучні атоли, несподівано стають для них стратегічними точками на маршруті. Чому? Тому що вони діють як магніти, притягаючи рясну популяцію планктону – улюбленої їжі цих тварин. Розсіяне світло від платформ створює своєрідні” вогнища ” привабливості, збираючи крихітних організмів, на яких харчуються китові акули.
- Аналогія з автострадою:Морські біологи порівнюють це явище з автостоянками на трасі. Як мандрівники заправляються і роблять перекус під час тривалої поїздки, так і китові акули, немов “морські вантажівки”, використовують вишки для короткого енергетичного підкріплення перед продовженням свого морського шляху.
- Геоморфологічні особливості та штучні “притулки”:Дослідження, проведені за 14 років з позначкою 78 особин китових акул, показали, що поряд з природними підводними утвореннями (вершини, каньйони), нафтові конструкції відіграють значну роль в їх маршрутах. Це відкриття підкреслює, як людська діяльність, навіть не завжди усвідомлено, може трансформувати звичні для тварин шляхи.
Тіньова сторона Приманки: ризики для гігантів
Однак ця привабливість таїть в собі і небезпеку. Близькість до судноплавних шляхів збільшує ризик зіткнень з кораблями для цих ніжних велетнів. Додамо сюди загрозу хімічного забруднення-розливів нафти або скидів відходів з платформ – і картина стає тривожною. Китові акули, що знаходяться під загрозою зникнення, опиняються в пастці власної вигоди, балансуючи на межі між харчуванням і ризиком.
“Це як якщо б на автостраді для вантажівок стоянки розташовувалися в безпосередній близькості від жвавого русла річки з сильною течією-комфорт перекуру сусідить з постійною загрозою зіткнення”,– пояснює морський еколог Бен Д’антоніо з Австралійського інституту морських наук (AIMS) та Університету Західної Австралії в Перті, підкреслюючи складність цієї ситуації.
Дослідження підкреслює необхідність більш усвідомленого підходу до розміщення та експлуатації offshore інфраструктури, мінімізуючи ризики для цих дивовижних створінь, щоб їх грандіозні міграції тривали століттями в безпечному і здоровому океані.
