Гіпотетичний “Водний світ”: розчарування чи новий погляд на пошук життя у Всесвіті?
Останніми роками, коли ми, як людство, продовжуємо розширювати межі своїх знань і дивимось далі в космос, ідея існування планет, покритих океанами, захоплювала нашу уяву. Особливо привабливими є піднептони-планети, більше, ніж земля, але менше Нептун, які часто називають “найпотаємнішими планетами” через передбачуване поєднання атмосфери водню та обширний океан під ним. Нещодавно, з появою даних, отриманими з космічного телескопа, Джеймс Вебб (JWST), здавалося, що ми наближаємось до відкриття такого світу на планеті K2-18B. Однак останні дослідження, проведені вченими з ET Цюріха, змушують нас переглянути наші уявлення про “водні світи” і, можливо, про сам підхід до пошуку життя поза землею.
Ідея планет Gichi виникла з теоретичних моделей формування планетарних систем. Передбачалося, що планети, що утворюються далеко від своїх зірок, за “сніговою лінією”, де лід в достатку, можуть накопичити величезну кількість льоду. Під час міграції всередині цей лід може танути, утворюючи величезні океани під товщиною атмосфери водню. Такий сценарій здавався особливо привабливим, оскільки він передбачав наявність рідкої води – ключового інгредієнта для життя, як ми це знаємо – в достатку на екзопланетах. Однак нові дослідження показують, що реальність може бути набагато суворішою.
Результати, представлені командою Каролайн Дорн та Аарон Верлен, справді непосильні. Їх моделювання еволюції субнептинів показує, що водень та кисень, будівельні блоки води, як правило, зв’язуються з металами та силікатами в ядрі планети, ефективно виділяючи воду глибоко всередині. Як результат, навіть планети, які спочатку містили величезну кількість льоду, опиняються з мінімальною кількістю води на поверхні – не більше кількох відсотків маси планети. Це кардинально відрізняється від попередніх ідей про “водні світи”, де очікувалося, що вода може становити 10-90% маси планети.
Що це означає для нашого пошуку життя у Всесвіті? Чи були всі наші сподівання на відкриття «водних світів» даремно? Я думаю, що ні. Хоча результати дослідження змушують нас переглянути свої очікування, вони не означають, що пошук життя поза землею приречений на невдачу. Навпаки, вони підкреслюють необхідність глибшого розуміння формування та еволюції екзопланет і, можливо, змушують нас шукати життя в зовсім інших місцях.
Особистий досвід та спостереження:
Мене завжди захоплювався ідеєю існування життя на інших планетах. У дитинстві я читав наукові та художні романи, в яких описували світи, населені прибульцями. Коли я дорослішаю, я почав вивчати астрономію та астробіологію і зрозумів, що пошук життя поза землею – це не просто наукова фантастика, а дуже реальне наукове завдання. Однак останні дослідження про “Світи води” змусили мене переглянути свої уявлення про те, де ми повинні шукати життя. Раніше я був переконаний, що “Світи води” – це ідеальне місце для пошуку життя, але тепер я розумію, що ми повинні бути готові до того, що життя може існувати в абсолютно різних умовах.
Ключовий висновок: Замість того, щоб ховатися в пошуку “Світів води”, ми повинні розширити наше розуміння умов, необхідних для існування життя.
Вплив на астробіологію та майбутні дослідження:
Результати дослідження DORN та Verlaine мають далекосяжні наслідки для астробіології. Вони підкреслюють важливість врахування хімічних взаємодій між планетарним ядром та атмосферою в моделюванні еволюції екзопланет. Вони також вказують на необхідність розробки нових методів виявлення та аналізу атмосфери екзопланетів, що дозволить нам більш точно визначити їх склад та умови навколишнього середовища.
Більше того, це дослідження змушує нас задуматися про те, які типи життя можуть існувати на планетах, які не відповідають нашим уявленням про “водні світи”. Можливо, є життєві форми, які можуть адаптуватися до екстремальних умов, таких як високі температури, високий тиск або відсутність рідкої води. Можливо, життя може існувати у формі мікроорганізмів, що живуть у скелях або в підземних океанах.
K2-18b: Чи залишається це цікавою метою?
Незважаючи на розчарування, пов’язане з результатами дослідження “Водних світів”, K2-18B все ще є цікавою метою для подальших досліджень. Як субсурпатум, тип планети, відсутній у нашій власній Сонячній системі, він може надати цінну інформацію про формування планетарних систем і чому наша Сонячна система виявилася такою, якою вона є.
Крім того, виявлення натяків на диметилсульфідний біомаркер на K2-18b, отриманий за допомогою JWST, заслуговує на подальше вивчення. Хоча незалежні тести даних показали, що докази не настільки переконливі, необхідно провести додаткові спостереження, щоб підтвердити або спростувати наявність цього газу в атмосфері планети.
Земля не така унікальна?
На мою думку, найцікавішим, на мою думку, у цьому дослідженні є висновок, що Земля може бути не такою унікальною плантою. Якщо наше моделювання показує, що багато віддалених світів можуть бути завуальовані аналогічно скромним слідом води, то це означає, що життя може бути більш поширеним у Всесвіті, ніж ми думаємо.
Це змушує нас переглянути своє уявлення про себе як про єдину населену планету у Всесвіті. Можливо, ми лише один із багатьох населених світів, розкиданих по галактиці.
Висновок:
Результати вивчення Дорна та Верлайн змушують нас переглянути свої уявлення про “водні світи” та підхід до пошуку життя поза землею. Хоча наші сподівання на відкриття планети, покриті океанами, можуть бути дещо затьмарені, це не означає, що пошук життя у Всесвіті приречений на невдачу. Навпаки, це підкреслює необхідність більш глибокого розуміння формування та еволюції екзопланет та розширення нашого розуміння умов, необхідних для існування життя. Можливо, ми повинні шукати життя в зовсім інших місцях, ніж ми думали раніше. І, можливо, Земля – це не така унікальна планета, і ми лише один із багатьох населених світів, розкиданих по галактиці.
Джерело: sortis.com.ua
