Британські музеї та університети зберігають понад 263 000 людських останків, отриманих з усього світу, багато з яких придбано в колоніальну епоху, згідно з новим розслідуванням. Масштаб цих колекцій, що включають скелети, мумії та фрагментовані частини тіл, викликав обурення серед парламентаріїв та експертів, які засуджують це як довговічну спадщину експлуатації.
Колоніальна Спадщина та Відсутність Прозорості
Запити в рамках Закону про свободу інформації показали, що щонайменше 37 000 останків підтверджено тими, що відбуваються з-за кордону, ще 16 000 мають невідоме походження. Більшість прибули з колишніх британських колоній: Африка налічує 11 856 екземплярів, за нею йдуть Азія (9 550), Океанія (3 252) та Америка (разом 4 256). Це ставить під сумнів, як було отримано ці останки, враховуючи, що багато, ймовірно, було вилучено без згоди в періоди імперського правління.
Музей природної історії в Лондоні має найбільшу колекцію (понад 11 215 одиниць), тоді як лабораторія Дакуорта Кембриджського університету містить найбільшу колекцію останків з Африки (понад 6 223 одиниць). Вражаюче, але більше половини з 241 опитаних установ не змогли надати точних цифр, деякі визнали, що зберігають останки в немаркованих ящиках, повністю втративши їхнє походження.
Етичні Проблеми та Заклики до Репатріації
Критики стверджують, що ці колекції є глибокою неповагою до мертвих і увічнюють зловживання колоніальної епохи. Лорд Пол Боатенг назвав ці установи «імперськими склепами», де корінні останки зберігаються з малою повагою до культурних особливостей. Депутат Белл Рібейро-Адді описала цю практику як «варварську» і порівняла її зі злочином, наголосивши на відсутності гідності, що надається померлим.
Поточна ситуація суперечить рекомендаціям Міністерства культури, засобів масової інформації та спорту (DCMS) від 2005 року, де стверджувалося, що більшість британських останків мають вітчизняне походження. Експерти, такі як професор Ден Хікс, вказують на те, що багато останків були розграбовані з кладовищ і полів битв колоніальними силами як трофеї або використовувалися для дискредитованої расової псевдонауки.
Реакція Уряду та Майбутні Дії
DCMS та Кембриджський університет відмовилися коментувати ситуацію. Асоціація музеїв визнала колоніальне походження багатьох колекцій та підтримує оновлення етичних посібників. Музей природної історії стверджує, що не відмовляє у репатріації, коли походження підтверджено, але загальна недостатня прозорість та систематичне ведення обліку залишається серйозною проблемою.
Зростають заклики до створення національного реєстру людських останків та обов’язкових правил для їх повернення до країн та громад походження, де це можливо. Складування цих останків, що продовжується, увічнює колоніальне насильство і не поважає фундаментальну гідність мертвих.
