Нове дослідження Університету Тала та міжнародної групи вчених проливає світло на дивовижне явище в земній корі: чому деякі регіони вперто протистоять процесу розпаду континентів, кидаючи виклик усталеному науковому розумінню. Дослідження, опубліковане в журналі Nature, зосереджено на Східно-Африканському рифті, унікальному геологічному регіоні, де земна кора активно руйнується, що дає рідкісну можливість спостерігати розпад континенту в дії.
Східноафриканський рифт і западина Туркана
Східно-Африканський рифт – одне з небагатьох місць на Землі, де вчені можуть безпосередньо спостерігати за руйнуванням континенту. Команда дослідників під керівництвом Університету Тала зосередилася на западині Туркана, розташованій між Кенією та Ефіопією, щоб вивчити, чому деякі області в цій рифтовій системі залишаються надзвичайно стабільними, а інші легко деформуються. Цей регіон є природною лабораторією для розуміння сил, які діють, коли континенти починають розділятися.
Неочікувана стійкість до деформації
Традиційно вчені вважали, що континент найлегше розколоти на частини, які раніше були розтягнуті та стоншені. Однак це нове дослідження показує протилежний ефект: ділянка Африканської тектонічної плити, яка раніше зазнала стоншення, тепер демонструє неочікувану стійкість до деформації. Ця несподівана поведінка спонукала до більш глибокого вивчення основних процесів.
Роль події спалаху
Висновки команди вказують на ключову подію, яка сталася приблизно 80 мільйонів років тому: значне нагрівання, яке зневоднило Африканську плиту. Ця подія видалила воду та вуглекислий газ із глибини плити, залишивши міцнішу та жорсткішу структуру. * Видалення цих рідин сильно впливає на деформативність плити. *
Спільне дослідження та передова система моніторингу
Дослідження було справді міжнародним співробітництвом, яке об’єднало експертів з Університету Тала, Університету Монтани, Імперського коледжу Лондона, Аддіс-Абебського університету в Ефіопії та університетів Найробі та Дедан Кіматі в Кенії. Команда поєднала широкий спектр наукових навичок і наборів даних, щоб створити детальну візуалізацію структури та властивостей плити.
Моніторинг землетрусів і GPS
«Наше спільне дослідження показує, що вулканізм і розширення плит, які утворюють глибокі басейни, оминають тонкі сухі частини континентальних плит», — Мартін Мусіла, докторант Університету Тала.
Важливо те, що вчені з Університету Тала керували моніторингом землетрусів і зусиллями GPS. Розгорнувши мережі інструментів, команда вимірювала як постійний рух плити, так і раптові зсуви, спричинені землетрусами. Ці дані дозволили створити 3D-карти, які ілюструють, як деформація та вулканічна активність ефективно обходять попередньо розріджені зони, залишаючи слабшу область відносно незмінною.
Наслідки для розуміння розпаду континенту
Ці дослідження проливають світло на те, як минулі події можуть мати довгостроковий вплив на механічні властивості континентальних плит. * Видалення води та CO2 через вулканічну активність змінило структуру плити, значно перешкоджаючи процесу рифтингу. * Це відкриття має важливі наслідки для нашого розуміння розпаду континентів і геологічної еволюції нашої планети, вказуючи на те, що минулі тектонічні події відіграють набагато більшу роль, ніж визнавалося раніше.
Результати дослідження підкреслюють складну взаємодію геологічних процесів протягом величезних часових масштабів, підкреслюючи довгостроковий вплив давніх подій нагрівання на стабільність і еволюцію континентів Землі. Детальні карти та методи моделювання дослідників забезпечили нові потужні інструменти для розуміння цих процесів, а їх робота відкрила захоплюючі перспективи для майбутніх досліджень динаміки розпаду континентів.
