Немовлята вже у віці десяти місяців демонструють базові форми обману, згідно з новим дослідженням, що проаналізувало звіти батьків із більш ніж 750 сімей у Великій Британії, США, Австралії та Канаді. Це означає, що задовго до того, як діти розвивають просунуті мовні навички, вони вже вчаться вводити в оману, приховувати правду і уникати відповідальності.
Висновки Дослідження
Дослідники під керівництвом Олени Хойка з Брістольського університету опитали батьків про брехливу поведінку їхніх дітей. Приблизно 25% десятимісячних немовлят були помічені за примітивними формами обману, такими як вдавання, що вони не чують вказівки, приховування іграшок або потай поїдання солодощів, коли ніхто не дивиться. До трьох років ця поведінка стає більш витонченою: діти вигадують історії, перебільшують події та стратегічно приховують інформацію.
Це не просто поодинокі випадки. Дослідження показало, що половина дітей, ідентифікованих як “ошуканці”, здійснювали таємні дії протягом останньої доби, що підкреслює, наскільки швидко ця поведінка прогресує. Тактики включають удавану глухоту (“які демонстративно не чують вказівку ‘пора прибирати іграшки'”) або пряме заперечення (з’ївши шоколад, а потім присягаються в невинності).
Чому Це Важливо: Обман Вкорінений у Біології
Це дослідження припускає, що обман – не пізній етап когнітивного розвитку. Це поведінка, що спостерігається у різних видів: шимпанзе ховають їжу від суперників, а птахи використовують помилкові сигнали тривоги, щоб вкрасти їжу. Дослідження спирається на ці спостереження, щоб показати, що обман поступово еволюціонує у людських дітей, а не з’являється раптово.
Хойко пояснює, що ранні форми обману – це не обов’язково “повноцінна” брехня, а скоріше стратегічні спроби отримати частування або уникнути покарання. Прогресія від простого приховання до складної фальсифікації вказує на розуміння того, як інші люди думають і сприймають реальність.
Наслідки для Батьків та Вихователів
Автори дослідження пропонують, що “розуміння цих етапів розвитку може допомогти батькам бути на крок попереду поведінки своїх дітей”. Замість ознаки поганої поведінки, ранній обман – це нормальна частина когнітивного зростання.
Дженніфер Соул, співавтор з Університету Ватерлоо, зазначає, що філософи історично зосереджувалися на обмані дорослих, упускаючи нюанси дитячої брехні. Це дослідження пропонує цінний контраргумент, показуючи, що обман набагато складніше і глибше вкорінений, ніж раніше.
Висновки, опубліковані в журналі Cognitive Development, показують, що брехня – це не моральний недолік у малюків, а природне продовження їх процесу навчання.
