У 1240-х роках Річард Фішкар, домініканський монах, який викладав в Оксфордському університеті, стверджував, що зірки та планети не складаються з унікального «п’ятого елементу», як вважало наукове співтовариство. Натомість, ґрунтуючись на спостереженнях за світлом і кольором, він дійшов висновку, що вони зроблені з тих самих матеріалів, що й Земля, — вражаюче передбачливе уявлення, яке підтримує сучасна астрономія.
Загальноприйняте вірування: Небесна ієрархія
Століттями в наукових колах домінувала арістотелівська фізика. Вона постулювала, що космос побудований навколо Землі з дев’ятьма концентричними сферами, що містять планети та зірки. Вони створені не зі звичайних земних елементів (вогонь, вода, повітря, земля), а з досконалого, незмінного «п’ятого елементу» – квінтесенції. Вважалося, що ця речовина прозора і лежить в основі всіх небесних тіл.
Завдання Фішкара: світло, колір і композиція
Фішкар відкрито відкидав цю ідею, стверджуючи, що зірки та планети складаються з тих самих чотирьох елементів, які є на Землі. Його міркування базувалися на тому, як проявляються світло і колір. Складні тіла, що складаються з багатьох земних елементів, зазвичай мають колір. Спостерігаючи за Марсом (червоний) або Венерою (жовтий), Фішкар помітив слабке забарвлення, яке вказує на те, що вони не складаються з чистої квінтесенції.
Місяць надав найвагоміший доказ: його колір і здатність затьмарювати Сонце довели, що він не прозорий. Якби він був квінтесенцією, сонячне світло проходило б крізь нього безперешкодно, як крізь скло. Той факт, що він блокує світло, означав, що він має такий самий матеріальний склад, як Земля. Фішкар логічно поширив цей висновок на всі небесні об’єкти.
Зіткнувшись з опозицією
Ідеї Фішкара не були сприйняті з ентузіазмом. Він передбачив реакцію, зазначивши, що його сучасники «кричатимуть і кидатимуть у нас каміння», якщо він кине виклик Арістотелю. Так вони і зробили: його вчення було засуджено в 1250 році святим Бонавентурою в Паризькому університеті, який висміяв тих, хто ставив під сумнів усталену доктрину небесного п’ятого елементу.
Сучасне підтвердження
Сучасна астрофізика виправдала міркування Фішкара. Космічний телескоп Джеймса Вебба тепер використовує трансмісійну спектроскопію, аналізуючи, як світло проходить через атмосферу екзопланети, щоб виявити такі елементи, як вода та діоксид сірки. Цей метод по суті повторює підхід Фішкара: тонкі зміни світла розкривають композицію.
Проникливість Фішкара демонструє, що століття спостережень у поєднанні з основними фізичними принципами можуть привести до вражаюче точних висновків. Сучасна астрономія просто вдосконалила прилади, але основна логіка залишилася незмінною.
Сміливість Фішкара, який кинув виклик усталеній догмі майже 800 років тому, стала провісником наукової революції. Він довів, що Всесвіт побудований не на містичних субстанціях, а на тих же фундаментальних елементах, що й наш світ.
