Нове дослідження виявляє специфічні патерни активності мозку, пов’язані з труднощами в навчанні математики, показуючи, що основна проблема полягає не тільки в тому, чи може дитина вирішувати математичні завдання, але і в тому, як він до них підходить. Дослідження, опубліковане 9 лютого в журналі Journal of Neuroscience, використовувало сканування мозку, щоб визначити відмінності в тому, як діти з і без труднощів в математиці обробляють числа та реагують на помилки. Це дослідження не стосується єдиного «математичного центру» в мозку, а про те, як кілька областей працюють разом (або не працюють) під час вирішення завдань.
Символьна Обробка як Ключова Перешкода
Протягом багатьох років педагоги помічали, що діти, які мають труднощі з математикою, часто мають проблеми з абстрактними символами (наприклад, «5» або «37»). Це дослідження підтверджує це спостереження на неврологічному рівні. Дослідники виявили, що коли дітям з труднощами у навчанні математики представляли прості математичні завдання з використанням арабських цифр, активність мозку вони відрізнялася від активності мозку їхніх однолітків. Ці відмінності зникали, коли ті ж завдання представляли у вигляді візуальних уявлень, таких як точки, що позначають кількості.
Це говорить про те, що проблема полягає не обов’язково у відсутності математичного розуміння, а у труднощі обробки символічної мови чисел. Як зазначає Берт Де Смедт, нейробіолог у галузі освіти з KU Leuven, символьна обробка — це справжня проблема для багатьох дітей з труднощами в математиці.
Імпульсивність та Моніторинг Помилок у Моззі
У дослідженні використовувалися МРТ-скани для відстеження активності мозку в учнів другого і третього класів, які вирішували прості завдання порівняння (наприклад, скільки більше). Дослідники виявили дві ключові ділянки мозку з різним рівнем активності у дітей з труднощами у навчанні математики:
- Середня фронтальна звивина: Нижча активність у цій галузі корелювала з відсутністю обережності при відповідях. Діти були менш нерішучими, навіть коли не були певні.
- Передня Поясна Кора: Знижена активність тут означала, що діти не сповільнювалися і не коригували свій підхід після помилок. Вони не ефективно контролювали свою успішність.
Ці висновки показують, що самоконтроль і моніторинг помилок відіграють важливу роль у математичній успішності. Відсутність цих функцій може призвести до постійних помилок, перешкоджаючи здатності дитини вчитися і вдосконалюватися.
Що Це означає для майбутніх втручань
Дослідники наголошують, що це дослідження є розвідувальним і не доводить причинно-наслідкового зв’язку. Однак воно відкриває нові можливості для цілеспрямованих втручань. Замість того, щоб зосереджуватися виключно на заучуванні або базових математичних навичках, викладачі можуть виграти від навчання дітей:
- Метакогнітивним Стратегіям: Заохочуючи їх думати про те, як вони вирішують завдання.
- Техникам Рішення Проблем: Представляючи різні підходи до вирішення проблем.
Марі Арсаліду, нейробіолог у галузі розвитку з Йоркського університету, зазначає, що в математичних навичках беруть участь кілька областей мозку, а не лише одна. Ця складна взаємодія передбачає, що втручання мають бути багатогранними, враховуючи як когнітивні процеси, так і неврологічні чинники.
Виявлення цих галузей мозку дозволяє припустити, що пояснення відмінностей у математичних навичках складніше, ніж виявлення однієї частини мозку, що має справу з математикою та числами. Натомість дослідження передбачає, що області мозку, які обробляють інформацію та виявляють помилки, здаються ключовими.
У кінцевому рахунку, це дослідження підкреслює важливість розуміння чому деякі діти мають труднощі з математикою, а не просто маркувати їх як «поганих в математиці». Воно свідчить про необхідність персоналізованих втручань, вкладених у конкретні когнітивні слабкості та неврологічні відмінності.
