Космічний телескоп Джеймса Вебба представив неймовірне зображення PMR 1, планетарної туманності в сузір’ї Вел, що нагадує людський мозок. Цей новий знімок, отриманий у ближній та середньохвильовій інфрачервоній галузі, демонструє безпрецедентну деталізацію структури та еволюції туманності.
Далекий Зірковий Залишок
PMR 1, також відома як IRAS 09269-4923, знаходиться приблизно за 5000 світлових років від Землі. Вперше виявлена космічним телескопом “Спіцер” у 2013 році, тепер ця туманність була відбита з набагато більшою чіткістю завдяки передовим інструментам телескопа “Уебб”.
На зображеннях чітко видно “мозгоподібна” структура, яка визначається темною вертикальною смугою, що розділяє туманність на дві півкулі. Астрономи вважають, що ця структура може бути викликана потужними викидами або струменями, що витікають із центральної зірки – поширене явище у зірок, що вмирають.
Як Вмирають Зірки: Етапи Планетарної Туманності
Планетарні туманності утворюються, коли зірки, що наближаються до кінця свого життєвого циклу, скидають зовнішні шари в космос. Спостереження “Вебба” показують, що PMR 1 складається із зовнішньої оболонки водневого газу, викинутого на ранніх етапах, і більш структурованої внутрішньої хмари, що містить суміш газів.
Дані інструменту MIRI (Mid-Infrared Instrument) телескопа демонструють ознаки викиду газу із зірки, особливо у верхній частині туманності. Точна доля зірки залишається невизначеною; її маса визначить, чи закінчиться її життя надновим чи вона повільно охолоне, перетворившись на білого карлика.
Чому це важливо: Планетарні туманності відіграють життєво важливу роль у хімічній еволюції Всесвіту. Вмираючі зірки викидають важкі елементи (такі як вуглець, азот та кисень) у космос, які стають будівельними блоками для майбутніх зірок та планет. Точні механізми зіркової смерті все ще вивчаються, і спостереження “Вебба” надають вирішальну інформацію про цей процес.
“Вебб відобразив момент згасання цієї зірки.” – Астрономи телескопа “Вебб”
Зрештою, доля центральної зірки PMR 1 залежатиме від її маси. Більш масивні зірки закінчують свій шлях у видовищних наднових, тоді як зірки, подібні до Сонця, стають білими карликами. Це спостереження підкреслює динамічний та стрімкий характер зіркової еволюції у космічних масштабах.
