Жан Сенб’є: Як відкрити таємницю дихання рослин

1

Життєвий шлях Жана Сенб’є охопив два світи. На перший погляд він був людиною духовного звання. Народившись 6 травня 1742 року в багатій купецькій сім’ї в Женеві, він пішов очікуваним від нього шляху. Він вивчав теологію. У 1765 році він був висвячений на священика і кілька років служив пастором у Шансі, Швейцарія. 1773 року він замінив кафедру книжковою шафою і став міським бібліотекарем Женеви. У 1786 році він опублікував «Histoire littéraire de Genève» («Літературна історія Женеви»), солідну літературознавчу працю, яка утвердила його репутацію як вченого-філолога.

Але Сенб’є не задовольнився простим каталогізацією книг. Його зачаровували зелені рослини, що ростуть ззовні.

Тоді як інші інтелектуали кінця XVIII століття обговорювали політику, Сенб’є заглибився у вивчення механізмів життя. У 1787 році він приєднався до редакції Encyclopédie méthodique і написав розділ про фізіологію рослин. Саме тут він почав розвіювати загальну оману щодо того, як насправді виживають рослини.

До Сенб’є люди знали, що рослини можуть рости. Вони знали, що їм потрібне світло. Але що про хімічний обмін? Це була «чорна скринька». Чи є ґрунт основним паливом? Чи просто вода? Задовго до того, як слово «молекула» стало загальновживаним, Сенб’є хотів дізнатися, що відбувається на молекулярному рівні.

Його прорив не був спалахом натхнення. Це була серія суворих експериментів, опублікованих у період із 1782 по 1792 рік.

Він заклав основу своїми роботами “Mémoires physicochimiques sur l’influence de la lumière” (1782) і “Recherches sur l’influence de la lumière solaire” (1783). Він вважав, що сонячне світло – це не просто пасивне тло для зростання, а активний агент, що викликає хімічні зміни.

Але ключ до розгадки було знайдено у його дослідженнях повітря та світла. Сенб’є показав, що зелені рослини роблять щось незрозуміло конкретно. Вони поглинають вуглекислий газ. Вони виділяють кисень. Вони роблять це лише за наявності світла.

Нині це очевидно. Ми всі вивчали це на уроках природознавства у середній школі. Однак у 1782 році, щоб довести це, потрібно було ретельно підготуватися. Він ізолював змінні. Він виміряв гази.

Світло є агентом, відповідальним за фіксацію вуглекислого газу. Кисень виділяється лише за наявності вуглекислого газу.

Ця відмінність дуже важлива. Йдеться не просто про «повітря». Йдеться взаємодії певних газів під впливом сонячної енергії.

У 1792 році він опублікував роботу «Про дію світла та сонця на рослини»*. Тут він докладно пояснює, як сонячне світло сприяє поглинанню вуглекислого газу. Він довів, що гази поглинаються не випадковим чином, а фіксуються, перетворюються та зберігаються. У процесі цього процесу виділяється кисень.

Його головна праця «Фізіологія рослин» була завершена у 1800 році та узагальнила всі попередні дослідження. Він довів, що світло є тригером. Він довів, що вуглекислий газ є сировиною. Він довів, що кисень є побічним продуктом цього специфічного хімічного танцю.

Чому це відбувається?