«А мені допомогло»: про жертви лікарського обману

39

У бабусі моєї подруги діагностували цистит (запалення сечового міхура). Два тижні літня жінка мучилася від жахливого болю і навіть не могла вийти на вулицю. Заявляла, що п’є призначені лікарем ліки, але не уточнює, які саме. Хвороба не проходила, страждання посилювалися. Нарешті бабуся зізналася, що вона приймає.
Виявилося, що їй виписали «Рослинний лікарський препарат Bionorica КАНЕФРОН». Ціна за упаковку ~500 рублів, але купити запропонували відразу дві, бо «лікування може затягнутися».
«Канефрон» – це не гомеопатія, але входить до «Розстрільний список препаратів» лікаря Микити Жукова з-за відсутності надійних доказів клінічної ефективності. Всі дослідження, які мені вдалося знайти, далекі від золотого стандарту. В деяких зовсім немає контрольної групи, в інших немає випадкового розподілу пацієнтів по групах, в третіх використовуються дивні показники ефективності.
Лікар Олексій Водовозов підтвердив мої побоювання:
«У нього немає тямущих досліджень. По окремих компонентів є окремі дослідження in vitro та in vivo, де показана ефективність проти окремих бактерій. Але от щоб прям цілком препарат, та у РКИ (рандомізовані клінічні дослідження) пристойного дизайну – таки немає. Можна також додати, що безпека інгредієнтів толком ніхто гарантувати не може. І в того ж золототисячника ненульова гепатотоксичність (AdelTahraoui et al, 2010)».
Подруга прийшла в шок, бабусі негайно вручили антибіотик «Фурадонін» (діюча речовина – нитрофурантоин, ціна від 35 до 75 рублів за курс, є маса досліджень ефективності в міжнародних рецензованих журналах). Через день про циститі залишилися лише спогади.
У статтях про нитрофурантоине можна прочитати, що поліпшення симптомів, як правило, спостерігається вже через кілька днів, а весь курс лікування зазвичай становить 7-10 днів.
Але клінічні дослідження нитрофурантоина та його порівняння з пустушками (плацебо) повідомляють нам ще дещо дуже цікаве. Візьмемо, приміром, статтю «Randomised controlled trial of nitrofurantoin versus placebo in the treatment of uncomplicated urinary tract infection in adult women». У роботі зазначено, що через тиждень лікування від інфекцій сечостатевого тракту вилікувались (позбавилися від причини захворювань – шкідливих бактерій) 17 з 23 пацієнтів, що приймали нитрофурантоин, і 9 з 22 пацієнтів у контрольній групі, що приймали пустушку – плацебо.
Так, лікуватися треба. Ефективний препарат швидше знімає симптоми (вельми хворобливі), збільшує шанси на одужання, знижує ризики ускладнень. Але навіть серед тих, хто не буде лікуватися – хто-то видужає. Тому, що деякі хвороби іноді проходять самі. Не дарма у нас є імунна система.
І ось ця обставина і дозволяє всіляким пустушок триматися на плаву. А при хорошій рекламі навіть входити в топ-20 найбільш продаваних ліків (за рейтингом DSM Group) – як у випадку з «Канефроном».
Давайте почитаємо деякі відгуки в інтернеті. Ось, наприклад, як препарат «допоміг» дівчині, яка поставила йому оцінку 5/5:
«За два тижні пройшло моє мука. Була вражена, адже в складі немає антибіотиків, тільки трави. Мені не зрозуміло ЯК це може лікувати, але ЦЕ ЛІКУЄ!!!»
За два тижні, Карл! Тобто люди страждають довше, ніж можна було, приймаючи нормальні ліки. І все одно думають, що їм допомогло.
Ще є відгуки, де люди пишуть, що приймали паралельно мало не десяток препаратів, включаючи протимікробні. Але допоміг, звичайно, саме «Канефрон».
Історія про уявній ефективності гомеопатії – того ж роду. Неможливо на вибірці з одного або декількох осіб зрозуміти, працює препарат чи ні. Тому цінність окремих відгуків і аргументів в дусі «а мені допомогло» прагне до нуля. І наведений на початку статті приклад з бабусею подруги, звичайно, не доводить сам по собі, що фурадонін працює, а «Канефрон» – немає. Це теж могло бути збігом. Але про першому кажуть клінічні дослідження, а друге – поки що непідтверджена фантазія.
Але що робити, коли аптеки завалені фуфлоферонами, які не соромляться виписувати деякі лікарі? Проблему добре описують мої читачі:
«Ось начебто цікавлюся науково-популярним жанром, читаю, дивлюся, слухаю. А вчора пішов в аптеку, попросив таблетки від кашлю, і мені продали «Ренгалин». Вжив одну таблетку, іншу. Нуль ефекту. Читаю вкладиш, а це гомеопатичний препарат. Все одно купив гомеопатію. Пішов до фармацевта. Виявилося, дівчина вверит в те, що гомеопатія працює. Може бути, варто запропонувати законопроект і зобов’язати фармацевтичні компанії писати на упаковці, що їх препарати є гомеопатичними, а фармацевтів в аптеках зобов’язати попереджати покупців, що вони збираються придбати гомеопатію. Тоді хоча б такі, як я, не будуть попадатися не цю вудку».
«Моя хороша знайома фармацевт, і їм забороняють говорити, що гомеопатія, а що ні. Вона повертається спиною до камери і тихенько шепоче відвідувачу «гомеопатія». На свій ризик».
«Мені минулого літа в аптеці фармацевт (чоловік, 45-55 років) порадив свічку мотрони в каплиці поставити. Типу так: ацикловір твій штука марна, ти ось краще в неділю вранці сходить в каплицю тут недалеко, нещодавно ікону чарівну завезли».
«Коли хворієш, особливо якщо температура висока, ти просто на автоматі береш, що дають, лише б це припинилося. А взагалі, мені тут у лікарні лікар прописала гомеовокс. Я їй: але це ж гомеопатія! А вона у відповідь: ну ми тобі ударну дозу пропишемо. Більше я до неї не ходила».
Ренгалин викликав особливо жарку дискусію, оскільки не всі розуміють, що це гомеопатія. Це один з препаратів компанії Materia Medica, яка робить «приховану гомеопатію» і не пише про те, що в препараті немає діючої речовини. Про них та їх препарати (Анаферон, Эргоферон, Тенотен, Пропротен, Імпаза, Субетта, Диваза, Батион) я вже докладно багато разів писав. Гомеовокс лікує горло не краще, ніж будь-які смоктальні цукерки, які сприяють слиновиділенню і зволоженню гортані і ротової порожнини. І, хоча я роблю акцент на гомеопатії як на найбільш очевидною нісенітниці, яку можна знайти в аптеках, зрозуміло, що гомеопатією проблеми не обмежуються. Це лише вершина айсберга.
Все це навело мене на думку, що при таких масштабах обману, при неможливості навіть освіченій людині одразу відрізнити пустушку від працюючого препарату, було б здорово, якщо б з’явилася мережа аптек, яка робить акцент на доказовій медицині.
Зрозуміло, що з точки зору бізнесу тут є великий мінус: найпопулярніші препарати найчастіше виявляються пустушками. Але, можливо, спільнота людей, які люблять науку і хочуть нормально лікуватися, вже досить велика, щоб «доказові аптеки» користувалися попитом і приносили вигоду власникам. Та й багато фармацевти втомилися від того, що їх змушують торгувати цукровими кульками.
Якщо у вас є знайомі бізнесмени – підкиньте їм цю ідею. Оскільки продавці гомеопатії та інших пустушок чи дадуть нам найближчим часом змінити що-небудь в законі, треба щось виправляти самим.
У Насима Талеба (до якого я в цілому ставлюся дуже скептично) є досить цікава думка про диктатуру непримиренного меншини:
«Подумайте: ті, хто їсть трансгенні продукти, і продукти без ГМО, але не навпаки. Вистачить скромної частки – не більше 5 % – рівномірно розподілених любителів їжі без ГМО, щоб все населення стало їсти їжу без ГМО. Чому? Уявіть, що ви організуєте корпоратив, весілля або розкішну вечірку . Чи ви Будете розсилати гостям опитувальник – їдять вони трансгенні продукти чи ні, чи потрібно їм особливе меню? Не будете. Ви просто виберіть продукти без ГМО, якщо різниця в цінах не настільки вже й велика. А різниця в цінах на ділі незначна, тому що вартість (швидкопсувних продуктів харчування в США здебільшого (на 80-90 %) визначається витратами на поширення та зберігання, а не витратами фермера. Попит на органічну їжу високий – спасибі влади меншості, – а значить, витрати на розповсюдження знижуються, і влада меншості посилює все той же ефект».
Насправді, на жаль, ГМО не любить більшість, не розібравшись в питанні. Але сенс не в цьому, а в тому, що меншість може задавати тренди. Я хочу ходити тільки в ті аптеки, де не торгують нісенітницею. Зараз у мене такої можливості немає, але, як тільки вона з’явиться, я нею скористаюся – і покличу в такі аптеки всіх інших.