«Нам в те дзеркальце не виглядати». Як полковник водія на дембель відпустив

571


Сучасному водієві без дзеркала заднього виду ніяк. Але так було не завжди. Коли-то його цінність не була настільки очевидною, як сьогодні. Особливо для начальників, які самі за кермом ніколи не сиділи.
Дід Петро в армії служив, коли я ще не народився. Служив він водієм, якогось полковника возив на ГАЗ-69. Підійшов дембель, треба машину в комплекті здавати, інакше не відпускають.
Петру не одному звільнятися, всі дембеля-воділи однією проблемою стурбовані, де взяти те, чого не вистачає. Кому потрібен ключ, кому ще чого.
Петро «лоханувся», кажучи нинішнім сленгом. Не вберіг машину, скрутили напередодні огляду дзеркало заднього виду. Де солдату дзеркало шукати?
Полковник питає: «Як, Петро, справи? Машину здаси?» Петро йому про біду своєї розповів. «Нічого, — відповідає полковник — Нам то дзеркальце не виглядати». Взяв у солдата його обхідний, розписався за ротного. «Їдь додому, водила».
Все життя Петро віддав автомобілів. Крутив баранку, ремонтував, кермував гаражем. І все життя зі сміхом згадував той час і дзеркало, в яке полковнику «не виглядати».