9 травня 1945 року війна закінчилася не для всіх. Навіть після капітуляції Німеччини цілі два тижні по всій Європі тривали бої радянських військ з гітлерівцями.
Наслідки боїв на Борнхольмі.
22 травня 1945 року розвідник Микола Ивантеев передав термінове повідомлення в штаб 42-ї армії в Латвії: «Засік німців. Йдуть по лісі ладом, чоловік 300, все в есесівської формі, під прапором зі свастикою. Який буде наказ?» Штабісти спершу вирішили, що старший лейтенант ще не протверезів з Дня Перемоги, але після другої телефонограми вислали оперативну групу. Ворога блокували в лісі: виявилося, що це офіцери 6-го корпусу СС, що втекли з оточення в Курляндії і намагаються дістатися до розташування армії США. Німців знищили, а їх командир, обергрупенфюрер Вальтер Крюгер, застрелився. Це був лише один з десятка великих боїв після 9 травня 1945-го, про яких ми не знаємо, святкуючи Перемогу. Коли в містах СРСР щосили гримів салют, в Європі сотнями гинули радянські воїни, добиваючи залишки нацистських військ…
Відразу після капітуляції Німеччини радянський морський десант висадився на датському острові Борнхольм. Гарнізон вермахту відмовився здаватися: комендант Рольф Вутман повідомив, що складе зброю лише перед британцями: «Більшовикам слід піти, якщо вони хочуть залишитися в живих». Такого нахабства радянське командування не стерпело: наші десантники зайняли телеграф і порт — німці занурилися на пароплави, намагаючись прорватися до англійців. Бої, включаючи артобстріли і бомбардування, тривали 9 і 10 травня — авіація СРСР потопила 10 кораблів, моряки захопили дві баржі, де сховалися 800 солдатів вермахту. До ранку 11 травня останні нацисти вийшли з бункерів з піднятими руками — в полон здалися 11 138 військових Третього рейху. На наступний день (12 травня 1945 року) у чехословацькій села Сливниця наша армія блокувала удирающие на Захід батальйони СС. В ході штурму 1000 есесівців були вбиті, а 7000 потрапили в полон. 14-15 травня в Словенії відбулася Полянська битва: відразу 30 000 (!) есесівців і хорватських усташів безуспішно спробували прорватися до союзників у Італії, але були розгромлені югославськими партизанами з допомогою радянських офіцерів.
Аж до 20 травня 1945 року йшли бої на острові Тексел (Нідерланди) між радянськими військовополоненими (в основному грузинами) і загонами вермахту. Полонені підняли повстання ще 5 квітня, однак союзники… забули надати їм обіцяну підтримку. В ході гарматних обстрілів була знищена зв’язок, не працювали радіостанції, Тексел виявився відрізаний від материка. 9 травня ніхто на острові не дізнався, що Німеччина здалася. Невідомо, скільки б ще тривало б кровопролиття, але з Тексела на човні втік місцевий житель і викликав канадських військових. Шоковані німці, яким показали газети зі статтями про капітуляції Третього рейху, склали зброю.
На Західному фронті, нацисти не огризалися з таким відчаєм, як після перемог Радянської армії на сході. Хіба що гарнізон о. Олдерні біля узбережжя Франції здався лише 16 травня 1945-го, та й то без єдиного пострілу. Інший випадок і зовсім анекдотичний. 10 солдатів, які охороняли метеостанцію вермахту на безлюдному Ведмежому острові поблизу Шпіцбергена, в кінці 1944-го втратили радіозв’язок з Німеччиною. Вони кидали в океан пляшки із записками і не вмирали з голоду лише завдяки рибної ловлі. У кінці серпня їх виявили мисливці на тюленів. 4 вересня 1945‑го німці здали союзникам 1 кулемет, 1 пістолет і 8 гвинтівок — це вважається останній капітуляцією представників армії Третього рейху в Європі.
У сутичці 22 травня 1945 року, знищуючи загін есесівців в Латвії (до речі, основні бої з німцями Курляндського котла завершилися тільки 15 травня), загинули 25 радянських солдатів. З бою на Борнхольмі назад не повернулися 30 осіб. Під Сливницей залишилося лежати більше сотні, на Текселе (з 9 по 20 травня) — 200 наших хлопців. Уявіть, як прикро було їх рідним, що наші солдати загинули вже після Перемоги. Але їм довелося битися — щоб не втекли від відплати німці, руки яких у крові. Вони і не дали їм піти ціною свого життя. Коли відгримлять салюти 9 Травня, давайте піднімемо чарку за упокій душ воїнів, загиблих після Перемоги. Думаю, цим людям дуже хотілося жити — особливо в той момент. Вічна їм пам’ять.
(с) Zотов
