Цей пост важливий для товариша, який з-за боргів хотів повіситися. Так вони його турбують. Нехай мотає на вус. Деяким на борги взагалі плювати. Серед таких не тільки Сергій Полонський, який поклав болт на пайовиків, але й прості люди. У мене є не самий близький приятель, який повинен різним банкам пів лимона рублів. Він за себе не турбується. Здається, турбуються банки.
По телефону Костя відповідає тільки знайомим номерами. Йому постійно телефонують. Він ніколи не бере трубу, а якщо ви хочете з ним зв’язатися – спочатку потрібно надіслати смс і представитися, інакше не відповість. Домашній телефон він давно відключив.
– Ось продадуть твої борги колекторам, будеш знати, – кажу я.
– Хтось вже продав, – відповідає Костя – я іноді беру трубку, а мене шукає колекторське агенство “Три пірата”.
– І що?
– Кладу, що ж ще.
– Трубку?
– Та я на все кладу. Немає грошей. Були, а тепер немає.
– Ти ж давно хорошу роботу знайшов.
– Поки я її шукав, відсотки, що набігли. Треба б процедуру банкрутства зробити, та все часу немає.
– Кажуть, що колектори пресують навіть після банкрутства.
– Кого вони пресують! Смішно навіть. Їх права – по телефону дзвонити.
– Та ні, я чув, можуть побити, підпалити квартиру.
– Хто подурнее – ті можуть. Їх потім садять. Будь колектор знає, що його робота – переконувати словом. А, ні, мені один раз на двері написали: “Тут живе шахрай”. Потім я квартиру здав, квартирантів попередив, щоб не відкривали, нехай їм пишуть.
– А де живеш, у дружини?
– Там зручніше. У дитини школа хороша.
– За дитину не боїшся?
– Андрій, ти що, серіалів надивився?! Один раз, правда, мені по телефону сказали: “Був такий випадок з боржником, він прийшов за дитиною в садок, а дитини нема, забрали. Дитині нічого поганого не зробили, зводили в парк, купили морозиво, але гроші знайшлися в той же день”.
– Костя, це ж реальна загроза! Ти що, зовсім без мізків?
– Я як раз з мізками. Пішов я в службу безпеки цього банку і популярно пояснив, що розмову записано, що це загроза, що я подам заяву. Стухли моментально. Це мені ще з банку телефонували, я намагався знайти можливості, зробити реструктуризацію. У мене ж був магазин дитячого одягу, я під нього і брав, треба було зовсім трохи, на косметичний ремонт! Я прийшов до них у січні того року, чесно сказав, що не виходить віддати, просив реструктуризацію, мені відмовили. А тепер вони згодні, тільки я поклав.
– Так продав магазин!
– А це що, мій магазин був? Я там тільки продавав, возив товар, за прилавком стояв, це був тещин магазин, вона і продала. Вона за копійку вдавиться.
– І що вони сказали про дитину?
Я став боятися за дітей, навіть за чужих. Якщо б мені по телефону натякнули на подібне, я б кинувся квартиру продавати. Але я кредити не беру.
– Вони сказали, що їх співробітники банку не могли таку дурість сказати, це, напевно, мене розіграли. Ну… і що вони шанують закон. Якщо не виплачу все в повному обсязі – подадуть на мене до суду.
– Подали?
– Скоро рік, поки не подали, дзвонять.
– А якщо подадуть?
– Буду платити з офіційної зарплати п’ятдесят відсотків протягом трьох років. По-моєму… трьох. Це ні про що, п’ять тисяч на місяць.
– Чому ти такий спокійний?
– А що з мене взяти? Квартири обидві – на дружині. Бізнес – тещин. Бити мене ніхто не стане, дорожче вийде. Пристави прийдуть – в квартирі лежить засвідчений документ, що всі речі – тещині. Нехай мій мобільник забирають, він хороший, майже не треснутый.
– І все так просто?
– Все так просто. Можна банкрутство пройти, а якщо що, за три роки кредит не віддав – його списують. Правда, більше ніде не дадуть. Але я більше не візьму. Ще проблеми з виїздом. Свої тонкощі, в загальному.
– А як вони взагалі дали тобі кредит без забезпечення?
– Я тобі більше скажу! Всі банки дали мені кредити без довідки про заробітну плату! А як вмовляли! Ну, і що мені тепер з ними робити? Немає в мене грошей.
Як ви думаєте, він дурень, псих, або йому дійсно нічого не загрожує? А як же страшні історії про колекторів? Казки, чи що? Що з ним буде?
