Гірський парк «Рускеала» — одна з головних визначних пам’яток Карелії. Він розташований в 10 кілометрах від кордону з Фінляндією і приблизно в 30 кілометрах від містечка Сортавала, захованого серед скелястих шхер північно-західного узбережжя Ладозького озера.
Головною родзинкою парку є приголомшливо красиві занедбані мармурові кар’єри, після припинення вироблення мармуру затоплені водою. Ми відвідаємо Рускеалу в рамках подорожі з Москви в Санкт-Петербург на великому круїзному теплоході.
Дощове вересневий ранок. Трехпалубный круїзний теплохід стоїть на рейді Ладозького озера недалеко від Сортавалы. До самої Сортавале, захованої серед скелястих шхер, великі круїзні судна не підходять — і туристів везуть на берег на «Метеорах».
Від Сортавалы до гірського парку «Рускеала» — 30 кілометрів на автобусі. Перші каменоломні в цих місцях вперше з’явилися ще в 1765 році, в часи Катерини II. На мармуровому родовищі тоді було закладено п’ять кар’єрів, на яких видобували мармур чотирьох видів. Мармур Рускеалы використовувався при облицюванні багатьох знаменитих будівель Петербурга — Исакиевского і Казанського соборів, Ермітажу, Михайлівського замку та інших. У радянський час рускеальским були облицьовані мармуром багато станції Ленінградського метрополітену. Промисловий видобуток мармуру здійснювалася тут протягом більш 200 років — аж до початку 1990-х років. З початку 2000-х колишній головний кар’єр з видобутку мармуру був узятий під охорону, став об’єктом культурної спадщини і сьогодні відвідується тисячами туристів. За спеціально організованим стежками можна обійти весь кар’єр по периметру, а по водній гладі озера організовуються човнові прогулянки, в ході яких можна заглянути в мармурові печери. Тут дуже красиво! Навіть осіннім дощовим вересневим днем — давайте помилуємося!
Поруч з мармуровим кар’єром знаходиться ще одне красиве місце — Рускеальскі водоспади на річці Тохмайоки. Комплекс складається з чотирьох водоспадів висотою близько 3-4 метрів. Як і мармуровий кар’єр, це теж дуже красиве містечко, серед іншого відоме ще й тим, що тут у 1972 році знімали знаменитий військовий фільм Станіслава Ростоцького «А зорі тут тихі», одну з найяскравіших його сцен, де старшина Васьков і Женя Комелькова, щоб затримати фашистів, не дати їм перейти водоспад і пустити їх довгим кружним шляхом, зображують лісорубів і беззбройні купаються під прицілом сховалися в кущах на іншому березі шістнадцяти озброєних до зубів німецьких диверсантів.
Рускеальскі водоспади сьогодні.
Через цей водоспад старшина Васьков і його мужній загін тендітних дівчат у фільмі за повістю Бориса Васильєва не дали перейти фашистам.
Хто забув — кілька кадрів з фільму.
Старшина Васьков спостерігає за водоспадом, через який у що б то не стало треба не дати перейти фашистським диверсантам.
Старшина і Женя Комелькова, самий гарний боєць його загону, переодягнувшись «на гражданку», зображують бригаду лісорубів і купаються біля водоспадів на березі озера, щоб привернути увагу фашистів, налякати їх і пустити кружним шляхом навколо Легонтова озера. В результаті їм це вдалося.
На задньому фоні видно рускеальский водоспад в тому ж ракурсі, що і на сучасному фото 22.
Відвідавши гірський парк «Рускеала», повертаємося в місто Сортавала, де цікаво подивитися шедеври карельської різьби по дереву.
Сортавала — невелике провінційне містечко, як і всі північно-західне узбережжя Ладоги, в період між Першою і Другою світовими війнами був у складі Фінляндії. Ці місця були відвойовані Радянським Союзом спочатку в кровопролитну Фінську війну 1939-1940 років, а потім повторно в 1944 році за результатами закінчення бойових дій між СРСР і Фінляндією в рамках Другої Світової війни. Сьогодні до кордону з Фінляндією тут приблизно 25 кілометрів по прямій. А від колишнього фінської періоду 1918-1940 років збереглося чимало монументальних будівель, більшість з яких (як втім і весь містечко) виглядають сьогодні, на жаль, сильно постаріла.
Пам’ятник рунопевцу, робота скульптора Алпо Сайло, був встановлений в Сортавале також в «фінський» період — в 1935 році, до сторіччя першого видання карело-фінського епосу «Калевала».
На що стоїть на рейді круїзний теплохід повертаємося тим же шляхом — знову на «Метеорі». «Метеори», що працюють з Сортавалы, ходять переважно до Валаама і сьогодні носять відповідні назви — «Ігумен Назарій», «Андрій Первозванний», «Преподобний Серафим» і «Патріарх Алексій II».
Мчимо на «Метеорі» за узостям вздовж шхер Північно-Західній Ладоги.
А ось і наш теплохід на рейді.
