Від перезавантаження до перевантаження. Джо замість Дональда

132

Проект «ЗЗ». США не потягнуть війну з Іраном, демократизацію Венесуели, стримування ядерної КНДР, торговельну війну з Китаєм і холодну війну з Росією. На місце Дональда Трампа претендує Джо Байден, а Рада Європи поспішає повернути Росії право голосу.

Джон Дейл Гровер (John Dale Grover) — популярний автор, чиї статті публікують «Strike One», «Real Clear Defense», «The American Conservative», «Fox News». Він є науковим співробітником організації «Пріоритети оборони», ст. співробітником журналу «Молоді голоси» та помічником отв. редактора «The National Interest».
У новому матеріалі для «The National Interest» Гровер нагадує слова держсекретаря Майка Помпео: Вашингтон не зацікавлений у війні з Іраном. Однак реальність є зовсім іншою. «Америка наказала всім позаштатним співробітникам США і сім’ям покинути сусідній Ірак», — вказує автор. Крім того, газета «New York Times» передала, що Пентагону були дані плани про розміщення 120.000 військовослужбовців на Близькому Сході (на випадок кризи). А адже США відправляли 125.000 солдатів для вторгнення в Ірак в 2003 році. І малоймовірно, що «сьогодні подібна кількість військ може бути використано для чого-небудь іншого, крім зміни режиму» [в Ірані].
«Війна з Іраном непотрібна і шкідлива для американських інтересів, — стверджує аналітик. — І нехай Тегеран — ворог, безпосередньої загрози немає…» Навпаки, загрозою автор знаходить поведінка «яструбів у Вашингтоні, округ Колумбія». «Превентивна війна» стала б «реакцією», і ціна її висловилася б в сумі американських життів, не кажучи вже про гроші і геополітиці. Що до останнього, то, на думку аналітика, для США «куди більш важливо стримування Китаю, Північної Кореї і Росії».
Що за яструби тяжіють до війни з Іраном?
Це в першу чергу Джон Болтон.
Президент Трамп прекрасно знав, коли призначав Болтона радником з національної безпеки, що той «хотів бомбити Іран і Північну Корею», пише Девід Чартер, вашингтонський кореспондент «The Times». Містер Трамп сам «чув про це безпосередньо від містера Болтона на «Fox News», де той часто бував запрошеним експертом».
З іншого боку, нинішній господар Білого дому ще в той час з побоюванням ставився до таких «войовничим» ідеям Д. Болтона. І все ж через якийсь місяць після вступу Болтона на посаду Америка вийшла з ядерної угоди з Іраном і ввела жорсткі санкції проти Тегерана. І недарма, наприклад, містер Макмастер говорив із гіркотою про Болтоні: «Він втягне нас у війну».
І він, тобто Болтон, втягує: днями США відправили військову техніку в Перську затоку. Плани про розміщення військового контингенту чисельністю 120 тис. солдатів беруть коріння звідти.
Правда, після цього Трамп раптом зрозумів, що США взяли на себе занадто багато і «перевантажилися». Ділок Трамп і раніше вважав, що США «занадто перевантажилися конфліктами, обходящимися занадто дорого». З іншого боку, Трамп і Болтон сходяться в ідеї, яка виражається гаслом «Америка понад усе».
Але хіба щасливий чи Болтон в політиці? Політична невдача у Венесуелі — це промах Болтона. Рада Трампу «жорстко» вести себе з КНДР теж призвело до політичного фіаско: переговори з Кім Чен Ином принесли нуль результатів.
І ось тепер Д. Болтон роздуває «іранську загрозу». Важко сказати, хто там кому радить, бо сам Трамп раптом зізнався, що йому «доводиться стримувати Джона»!
Професор Хорхе Р. Кастаньєда, спеціаліст по Латинській Америці, висловив свою думку в газеті «Нью-Йорк таймс» з приводу зовнішньої політики США, зокрема, політиці відносно Венесуели. Експерт прямолінійний:
«Росія і Куба можуть покласти край венесуельської катастрофи. Жарти в сторону. Адміністрація Трампа повинна включити Гавану і Москву в свої зусилля по усуненню Мадуро від влади».
Це переклад заголовка і підзаголовка статті професора.
Як же вплинути на Росію?
Є три причини, що пояснюють зростання зацікавленості Росії у Венесуелі. По-перше, щоб захистити і (можливо) якось повернути понад 60 мільярдів доларів, які різні венесуельські підприємства заборгували різним російським банкам і компаніям. Уряд після Мадуро може не визнати ці борги.
По-друге, пан Путін «вліз на задній двір США» — це ніби як відповідь на те, що Москва називає втручання НАТО в справи Східної Європи.
По-третє, Росія «сподівається спроектувати владу в тому регіоні, що американський уряд знаходить своєю сферою впливу». Автор веде мову вже не тільки про Венесуелі, але і про Кубі, і вказує: «Путін намагається розширити вплив Росії в регіоні».
У Вашингтона є сила, та силу слід поєднувати з розумом, зазначає далі професор. Якщо Трамп затіяв «покінчити» з обома урядами (на Кубі та Венесуелі), то це призведе до провалу і того ж розсердить демократичних партнерів країни в Латинській Америці і Європі.
Професор дає пораду: Трампу слід продовжувати чинити тиск на Кубу, щоб об’єднати зусилля по усуненню від влади товариша Мадуро. Куба може зіграти свою роль, надавши Мадуро безпечний притулок і беручи участь у перехідні заходи, які забезпечать демократичний перехід влади у Венесуелі.
Ось коротко план професора: звільнення всіх політичних в’язнів, надання всім лідерам опозиції можливості балотуватися на вільних, справедливих і контрольованих на міжнародному рівні виборах, встановлення свободи преси і зборів та ін. І містер Трамп «повинен залучити Росію, щоб переконати кубинців зробити це», пише експерт.
Дональду Трампу, зауважимо, надавали стільки порад, що у нього, напевно, голова йде обертом. Чи Не шкодує він, що подався з ділків в президенти? У всякому разі, шанси на переобрання у 2020-му році стрімко тануть. Схоже, трон перейде до демократів.
От перезагрузки к перегрузке. Джо вместо Дональда геополитика
Новітній соціологічне опитування, пише газета «The Independent», показав: у Джо Байдена — прекрасні перспективи. Він єдиний «кандидат 2020 року», який значно випередив Дональда Трампа «у гіпотетичному поєдинку» за президентське крісло.
Містер Байден, найпопулярніша персона серед американських демократів (якщо вірити різними опитуваннями), сьогодні ще більше зміцнив позиції безумовного лідера. За даними опитування «Fox News», він з легкістю виграє вибори в 2020 році!
Згідно з опитуванням, м-р Байден набрав на 11 процентних пунктів більше, ніж м-р Трамп: відповідно 49 відсотків голосів і 38 відсотків.
Втім, і інші кандидати помітно обігнали Трампа.
Берні Сандерс, наприклад, випередив Трампа на 5 проц. п., а Елізабет Уоррен — на 2 п. п. Інші йдуть з Трампом на рівних або виявляються лише на крок позаду.
Опитування «Fox News» проводився з 11 травня по 14 травня 2019 р. Було опитано 1.008 американських виборців. Похибка становить 3%.
От перезагрузки к перегрузке. Джо вместо Дональда геополитика
Під Трампом хитається трон, а в Європі говорять про перманентній кризі. І є думка, що настав час зближуватися з росіянами. Деякі політичні командири вже взялися за перо і строчать статті на гарячі теми.
У статті «Wir brauchen einen neuen Vertrag für Europa» («Нам потрібен новий договір для Європи»), написаної для «Frankfurter Allgemeine Zeitung», канцлер Австрії Себастьян Курц заявив:
«Європейський союз — найбільше досягнення XX століття. Мир, свобода та процвітання, мети нашого співтовариства держав, актуальні як ніколи. Однак, як би не була хороша ідея ЄС, в останні роки вона страждає від криз».
Він виділив фінансова криза, криза євро, криза міграції, кліматична криза і в останні роки хаос від Brexit. «ЄС був і знаходиться майже постійно в кризовому режимі», — резюмує австрійський канцлер.
На його думку, Лісабонський договір нездатний дати відповідь на виклики кризи. Пора створити для ЄС новий фундамент.
Євроскептики твердять про те ж.
Лідер партії «Ліга» та віце-прем’єр Італії Маттео Сальвини вважає: «Євроскептики — це ті, хто зараз керує Європою».
На його думку, ЄС нині скидається на нічний кошмар і в’язницю. «Думаю, я налаштований більш проєвропейськи, ніж так звані проевропейцы, коли відстоюю Європу, якою вона була до Маастрихсткого договору, обіцяв добробут і повну зайнятість», — цитує його канал «Euronews».
«Le Figaro» пише, що після позбавлення Москви права голосу в Раді Європи «у відповідь на анексію Криму» це установа готується повністю відновити «свого самого неспокійного члена».
Це «перший відчутний ознака дипломатичної відлиги між Росією і європейськими канцеляріями після початку українського кризи в 2014 році», зазначає видання. На зустрічі в минулу п’ятницю в Гельсінкі під тиском Франції, яка готується прийняти ротаційне головування в Раді Європи, міністри Ради Європи «без обговорення» ухвалили текст, що підтверджує право всіх держав-членів на рівних брати участь в роботі організації. Очевидно, що Росія скоро повернеться в коло 47 держав, робить висновок видання. Ну а Москві доведеться «відновити фінансовий внесок» в організацію, який вона раніше перервала в знак протесту. «Ми як і раніше прихильні до всіх своїх зобов’язаннях», — погодився з цим російський міністр закордонних справ Сергій Лавров. «Без Росії, — попередив він, — важко гарантувати повну європейську безпеку».
Цікаво, що Дмитро Кулеба, представник України в Раді Європи, назвав ініціативу своїх колег «ганебною».
Сайт німецького інформаційно-новинного телеканалу n-tv.de пише про те ж, зауважуючи, що «Росія, схоже, не залишає Раду Європи». У Гельсінкі 47 держав-членів домовилися про досягнення компромісу, який дозволив би Росії «повернутися до повноцінної участі у Парламентській асамблеї Ради Європи».
При цьому «повинна бути створена нова система санкцій за порушення принципів Ради Європи».
* * *
Замість того, щоб стримувати Росію, Китай і КНДР, Трамп стримує Джона Болтона. Курйоз, та й тільки. Демократизація Венесуели за планом Болтона провалилася. Дійшло навіть до того, що Трампу «у венесуельських цілях» тепер радять зблизитися з Росією. Те ж саме радили, до речі, щодо Сирії. І що? У Сирії править раніше Асад, а слоган Хілларі Клінтон «Асад повинен піти» викликає тільки насмішки. Мабуть, у Венесуелі буде і далі правити Мадуро.
Чи встигне Дональд Трамп до виборів-2020 де-небудь виграти? Або низка політичних провалів не закінчиться на КНДР і Венесуелі, а продовжиться в Європі?
Поки містер Трамп зайнятий стримуванням Білого дому, Європа поспішає зійтися з Росією. На тлі перманентної кризи в ЄС, про який каже канцлер Австрії, і зростання впливу євроскептиків міністри Ради Європи поспішають повернути Москві право голосу.
Момент самий підходящий. Світовому гегемону ніколи всім займатися: він занадто багато звалив на свої старі плечі.