Вони отримали свою назву на честь міфологічного чудовиська, але виконували цілком практичне та смертельно небезпечне завдання. Запущені в 1965 році, три наукові супутники США, відомі як «Пегас», входили до числа найбільших космічних апаратів, коли-небудь створених в Америці. Їхня центральна секція сягала порожнечі на 71 фут. Але справжня історія крилася у їхніх крилах.
Ці крилоподібні конструкції мали розмах у значні 96 футів. Навіщо така величезна мета? Щоб ловити мікрометеороїди.
Космос не порожній. Він заповнений частинками космічного пилу, що рухаються з високою швидкістю. Неозброєним оком вони невидимі. Для космічного апарату, що рухається з орбітальною швидкістю, вони подібні до куль. Супутники «Пегас» були розроблені для реєстрації глибини та частоти пробивання їхніх крил цими крихітними снарядами.
Зв’язок із програмою «Аполлон»
Ці дані були потрібні не просто з цікавості. Вони були потрібні для виживання. Інженери використовували результати, отримані із супутників «Пегас», при проектуванні зовнішнього корпусу пілотованого космічного корабля «Аполлон». Їм треба було запобігти пробиттю цими високошвидкісними частинками. Одна дірка у герметичній кабіні у космосі – це фатальна помилка.
Вплив цих даних виходив межі обшивки. Інформація допомогла інженерам розробити скафандри, які захищали астронавтів від мікрометеороїдів під час роботи поза їхнім космічним кораблем. Вихід у відкритий космос (EVA) вимагав захисту від невидимих небезпек. “Пегас” надав статистику, необхідну для створення такої броні.
Експеримент у великих масштабах
На момент запуску супутники “Пегас” були гігантами. Їх величезний розмір був необхідний збору достатньої кількості точок даних. Невелика мета дала замало зіткнень, щоб дані були статистично значущими. Розмах 96 футів забезпечував високу ймовірність зіткнення з космічним сміттям.
Зібрана інформація була критично важливою для успіху місій «Аполлон». Вона дозволила НАСА закласти стійкість у свої апарати та на захист астронавтів. Без цих знань ризик ударів мікрометеороїдів залишався б грою ворожіння.
Супутники «Пегас» забезпечили статистичну основу захисту людського життя у космосі.
Крилатий кінь грецької міфології ніс на собі вантаж твердих даних. Ці дані зберігали безпеку екіпажів Аполлона. Вони перетворили міфологічний символ на практичний щит проти вакууму.
