Ох, вже ці хитрі бабусі, так і норовлять обдурити, просто слів немає…
Я вже кілька разів розповідала, як мене (я працюю на касі в магазині) намагалися обдурити милі бабусі-покупниці.
І ось знову чергова мила бабуся вирішила смошеннічать.
Їду з роботи в автобусі, година пік, народу, що кільок в бочці, всі стоять тісно притулившись один до одного, ну і звичайно, в цьому натовпі бабуня, куди вже без них.
От люблять наші пенсіонери кататися в громадському транспорті в години пік вранці на дачу, ввечері з дачі.
-Передаємо за проїзд, — пролунав голос касира.
Пасажири почали передавати дрібниця.
-Все передали? — знову пролунав голос, — я бачила скільки людей заходило, зараз полізу, буду вас штовхати, краще по-доброму передавайте.
-Дочка, передай, будь ласка, — попросила бабуся і простягнула мені 50 рублів.
Я взяла купюру і передала попереду стоїть людині.
Через хвилину кондуктор відрахувала здачу, відірвала квиток і по ланцюжку здача виявилася у бабусі.
Старенька дивилася на здачу, а потім глянула на мене.
-Не добре літньої людини обманювати.
-Ви про що, бабуся? – миролюбно запитала я.
-Як про що, — вискнула бабуся, — я тобі цілісну пятисотрублевку дала, а ти мені що? Три копійки здачі, а інші гроші де?
-Бабусю, ви мені дали 50 рублів, я їх передала молодому чоловікові, а він кондуктору, потім кондуктор здачу вам відрахувала і разом з квитком ми вам її назад передали, — відповіла я.
-Хлопець, — звернулася стара до молодій людині, — тобі оця, — вона безцеремонно тицьнула в мене пальцем, — 50 рублів дала або 500?
-Нічого не знаю, — поспішив відхреститися хлопець, — мені передали 50 рублів, я їх касиру віддав.
-Підтверджую, — подала голос кондуктор, — 50 рублів було.
-Віддавай мої гроші, куди ти їх справи, — заверещала бабуся, дивлячись на мене в упор.
-Нікуди я його не дівала, всього секунду в руках тримала, потім відразу хлопцеві передала. Ми мені дали 50 рублів, перевіряйте, гаманець, може просто переплутали, — відповіла я.
Адже переді мною була літня жінка, всяко може бути, зовсім не хотілося думати, що вона намагається мене розвести.
-Було 500 рублів, — подав голос, що стоїть поруч зі мною чоловік, — я бачив, як бабуся їй їх віддавала. Дівчина, краще віддайте гроші по-хорошому, негоже літньої людини ображати.
-Нічого я не брала, мені бабуся дала 50 рублів, я передала їх хлопцеві, а він кондукторові, — не здалася я.
-Треба викликати поліцію, — завила тітка.
-Викликайте, я готова продемонструвати всі свої речі, якщо потрібно роздягнутися догола, у мене взагалі купюри в 500 рублів з собою немає, — я тримала оборону.
-Ні, ну я дивуюся нахабства деяких людей, — подала голос сидяча жінка, — до сивого волосся дожили, а совісті не нажили. Жінка, — звернулася вона до бабусе, — я прекрасно бачила, як ви дівчині полтинник протягнули, якщо потрібно свідком піду і підтверджу все це.
Бабуся одразу якось знітилася і заблеяла, що можливо вона помилилася.
-Вибач донька, стара я вже стала, думки іноді плутаються.
На цьому конфлікт начебто був вичерпаний, я злитися не стала, може бабуся і не зі зла, дійсно вік, мало переплутала.
І все б нічого, але їхала я до кінцевої зупинки і народ поступово розсмоктувався.
У підсумку в автобусі оасталасья і ще кілька пасажирів, серед них та сама бабуся і дядько, який кричав, що бачив, як бабуся мнее 500 рублів передавала.
-Казав я тобі, що про 1000 говорити, а ти 500, 500, тисячерубльовки завжди більше в ходу.
-Ну, гаразд, дівча не лохушка виявилася, так і 1000 багато як-то, не поведуться, — відповіла бабуся.
У мене просто слів не було, щоб передати те, що я думала про цю парочку.
Ось такі бабусі, з вигляду дуже милі і добрі насправді промишляють шахрайством.
