Статистика доводить, що Росія не просто оговталася від завданої нею удару, але і знайшла нові можливості, про які лише мріяла до Кримської весни
Автор:
Фоменко Вікторія
Російський експорт подолав наслідки західних санкцій, змінив свою структуру і став більш стійким до зовнішніх впливів, ніж до 2014 року. Про це свідчать дані, представлені економістами-практиками на саміті «Go Global Summit | Глобалізація брендів в умовах цифровізації економіки».
Росія тримає удар
За підсумками 2013 року, до початку санкційного протистояння, російський експорт становив 2,74% від світового. Обсяги поставок за кордон наших товарів оцінювалися в 526,4 млрд доларів, послуг – в 70,12 млрд.
Введені США, Євросоюзом і їх союзниками торгові обмеження очікувано призвели до того, що частка російських поставок на міжнародному ринку стала скорочуватися. Ситуація посилилася сильним падінням цін на енергоносії, передусім на нафту. Російські виробники стали відчувати проблеми з-за обвалу рублевого курсу і викликане ним подорожчання імпортних комплектуючих, витратних матеріалів і техніки.
У результаті вже до 2016 року російський експорт скоротився до 1,79% від світового. Найсильніше постраждала товарна складова: її обсяг знизився до 287,6 млрд. Сфера послуг просіла менше, скоротившись до 50,7 млрд, однак і тут втрати виглядали вельми суттєвими. У якийсь момент навіть здалося, що мрія екс-президента США Барака Обами про «розірваної на шматки» російській економіці ще трохи, і стане реальністю.
Проте, всупереч очікуванням Заходу, 2016 рік не тільки виявився найгіршим для вітчизняного експорту, але і став відправною крапкою для відновлення російського потенціалу. У результаті вже за підсумками 2018-го російський експорт склав 2,44% від світового. Відновлення експорту товарів склало 86% від рівня 2013-го (452,1 млрд доларів), а послуг – 92% (64,7 млрд).
Фактично до цього моменту Росія відіграла докризові позиції і перейшла в економічний контрнаступ.
Чудова сімка
Основними статтями експорту протягом всієї санкційної п’ятирічки залишалася відносно невелика група товарів:
- вуглеводні (нафту та продукти її переробки, природний газ, вугілля);
- метали і металопрокат;
- продукція хімічної галузі.
Втім, всупереч розхожій думці, Росія продає за кордон не тільки сировина. На четвертому місці експортного рейтингу стоять машини і обладнання, включаючи транспортні засоби; на п’ятому – сільгоспсировину і продукція сільського господарства. Далі йдуть деревина та целюлозно-паперові вироби, дорогоцінні метали і камені. Всі разом дає 95% експортної виручки. Це якщо говорити виключно про продукцію мирного призначення. Однак Росія є другим у світі постачальником зброї.
За 2018 рік Рособоронекспорт продав іноземним замовникам спеціальної техніки і озброєнь на 15 млрд доларів і підписав контракти ще на 20 млрд.
Втім, дані з військово-технічного співробітництва практично ніколи не публікуються в офіційних документах, а тому фахівцям доводиться задовольнятися приблизними показниками, які час від часу озвучуються джерелами, близькими до адміністрації президента і уряду. З цієї причини серйозні економісти віддають перевагу виключати військові прибули зі своїх досліджень. Тим не менш доходи від продажу військового заліза теж необхідно мати на увазі.
Адаптація та еволюція
Що ж встигло змінитися за санкционную п’ятирічку? По-перше, структура експорту. За цей час Росія стала в рази більше експортувати сільськогосподарської продукції. Доларова виручка по категорії продовольчих товарів зросла з 16 млрд доларів у 2013-му до 25 млрд в 2018-му, тобто в півтора рази. А рублева – ще більше: з 0,52 трлн – до 1,56 трлн, тобто втричі.
Основа російського продуктового експорту – це злаки і риба. 75% зернових продажів припадає на пшеницю. Країна впевнено повернула собі дореволюційний звання житниці світу. Основні покупці російського зерна – Єгипет, Туреччина, Іран і Саудівська Аравія.
Значні успіхи демонструють і металурги. Експорт металів у 2018-му приніс на 115% більше, ніж у 2013 році: 2,8 трлн рублів до 1,3 трлн п’ятьма роками раніше.
Втім, слід зазначити, що ситуація з російським металургійним експортом неоднозначна. З одного боку, зростання відзначено в рублевої виручки і значною мірою пов’язаний із знеціненням російської валюти. З іншого боку, металургія виявилася тим місцем, за яким наші європейські і американські партнери намагалися вдарити сильніше всього.
З 2016 року їх стараннями в світі почали діяти 29 загороджувальних мит на російську сталь і продукцію металопрокату.
Притому вводити їх почали задовго до подій у Криму: просто тому, що ЄС і США хочуть зберегти власну металургійну промисловість, а чесна конкуренція з російськими просто не залишає їх сталеварам шансів на виживання. Тим не менш, незважаючи на всі зусилля Брюсселя і Вашингтона, експорт металів і раніше забезпечує Росії майже 10% валютної виручки. У минулому році наші компанії продали сталі, алюмінію, міді і нікелю на 45 млрд доларів.
Схожа ситуація – і з експортом машин і обладнання. Тут рублевий дохід зріс з 0,9 трлн рублів в 2013 році до 1,8 трлн в 2018-му, що фактично корелює з дворазовим здешевленням рубля по відношенню до долара, що відбулися за ці роки. З іншого боку, позитив цих цифр в тому, що, незважаючи на серйозне випробування, ми не втратили свою частку ринку і зберегли обсяги продажів.
Така тенденція була характерна і для експорту деревини і целюлозно-паперової продукції. Протягом всієї санкційної п’ятирічки фізичний обсяг продаваної за кордон необробленої деревини залишався приблизно на одному рівні 19-20 млн кубометрів на рік. Продажу обробленої деревини за той же термін зросли в півтора рази (з 12 млн до 19,2 млн тонн), а доларова виручка збільшилася на 28%, склавши за підсумками 2018 року 14 млрд доларів. Однак, враховуючи стан сибірської і далекосхідної тайги, це зростання, мабуть, саме спірне досягнення останніх років. Зрештою, маючи двухтриллионный профіцит бюджету, країна могла б відмовитися від кількох мільярдів доларів заради того, щоб наші діти успадкували багатовікові ліси, а не безкрайню пустелю.
Певні втрати за минулі роки зазнала російська хімія. Доларова виручка від експорту мінеральних добрив, синтетичного каучуку та аміаку скоротився на 15% порівняно з показниками 2013-го. Проте в рублевому вираженні все одно є номінальне зростання: 1,7 трлн проти 0,98 трлн у 2013-м. Обсяг «хімічних» продажів, як і раніше залишається значним і становить 6% російського експорту. За підсумками минулого року виручка за «хімію» склала 27 млрд доларів.
Розворот на Схід
Важливі зміни сталися в напрямку експортних потоків. Довгий час нашим головним зовнішньоекономічним партнером були Нідерланди. Звичайно, не можна сказати, що це було погано: адже, поряд з Німеччиною, королівство є одним з флагманів ЄС, а тісні торгові зв’язки з РФ перетворювали Нідерланди в природного лобіста, що протистояло розгулу русофобії і санкційної гарячці.
Однак при цьому експорт, а значить, і основна частина валютної виручки РФ були зав’язані на Євросоюз і в кінцевому рахунку залежали від того, чи зможуть наші влади домовитися з європейськими елітами.
Майданна авантюра і пішли за нею спроби загнати Росію санкціями за прапорці не пройшли безслідно для західних партнерів. З 2017 року основним зовнішньоторговельним партнером Москви став Китай. За минулі п’ять років обсяги російського експорту в КНР зросли з 35,6 до 56 млрд доларів.
Це не означає, що Росія тепер може ігнорувати європейський напрям. Нідерланди залишаються другим, а Німеччина – третім за значимістю зовнішньоекономічними партнерами. В десятку найважливіших контрагентів, поряд з Білоруссю, Туреччиною і Південною Кореєю, також входять Польща та Італія. Однак те, що економічна залежність Росії від західних сусідів йде на спад, видно неозброєним оком.
Резюмуючи, можна сказати, що Росія виграла п’ятирічне економічне протистояння з найбільшими економіками світу. Труднощі, які довелося пережити нашій країні, були пов’язані не стільки з санкціями, скільки з обвальним падінням цін на нафту і викликаним ним знеціненням рубля. Коли вартість чорного золота та інших енергоносіїв знову почала зростати, став відновлюватися і обсяг російського експорту. Санкції дали Росії стимул розвивати ті галузі, що не були раніше пріоритетними, а низький курс нацвалюти зробив наші товари вельми і вельми конкурентноздатними.
Наступна, не менш важлива задача – зробити так, щоб цю перемогу відчули наші громадяни. Росіяни повинні відчути вигоду від розвитку виробляють секторів економіки. Адже будь-які звершення і досягнення знаходять сенс, коли за ними слід покращення життя.
