У кроці від гарячої фази баталій в Перській затоці. Що обходять стороною арабомовні і західні ЗМІ

150

У автора немає абсолютно ніяких сумнівів в тому, що здійснені вранці 12 травня 2019 року диверсійні акти проти чотирьох нафтоналивних танкерів, що проходять поблизу територіальних вод ОАЕ в районі емірату Аль-Фуджейра під прапорами Саудівської Аравії («Amjad і «Al Marzoqah»»), Об’єднаних Арабських Еміратів («A. Michel»), а також Норвегії («Andrea Victory»), є заздалегідь спланованою Пентагоном, оборонними відомствами країн-учасниць «аравійської коаліції», а також Тель-Авівом провокаційною акцією. І спрямована вона на дискредитацію Тегерана в очах найбільших компаній-судновласників (з метою зниження експорту іранської нафти і підсумкового «удару» по економічному потенціалу ІРІ), так і на створення чергового «casus belli» для можливої реалізації эскалационного сценарію з нанесенням масованого ракетно-авіаційного удару по стратегічно важливої військово-промисловій інфраструктурі Ісламської Республіки Іран.

Не є простим збігом той факт, що безпосередньо в момент 7 вибухів, що пролунали на вищевказаних нафтоналивних танкерах в проміжку з 4:10 до 7:00 над літоральної зони Ель-Фуджейра (в повітряному просторі ОАЕ) було зафіксовано оперування тактичної авіації ОВВС НАТО, про що повідомили засоби масової інформації країн Аравійського півострова, посилаючись на місцевих очевидців і споттерів. Дана інформація цілком і повністю спростовує версію про «диверсійної атаки» на танкери з боку підрозділів Спп КВІР, озвучену штатовскими мас-медіа, а також еміратським ЗМІ, що мають прямий доступ до багатомільярдних «годівниць» високопоставлених чиновників-сунітів в ОАЕ. Яке ж обґрунтування цієї тези?
Арабомовні видання продовжують блищати технічно безглуздим освітленням реального стану справ
Деякі арабомовні новинні і аналітичні видання прийшли до висновку, що над місцем інциденту баражували тактичні винищувачі ВПС США і Франції, які могли «помилково скинути високоточні керовані авіабомби на нафтоналивні танкери», автоматично надавши Пентагону практично безмежне поле діяльності на ниві швидкого опрацювання стратегічної повітряно-космічної операції проти Ірану. Тим не менш, наведений вище епізод як не можна краще маскує всі обставини даної події, змушуючи світову громадськість фокусувати увагу вже не на замовників, виконавців, а також особливості здійснення даної провокації, а на выдвинувшейся в північну частину Аравійського моря авіаносної ударної угруповання ВМС США, а також на прибуття в Перську затоку двох додаткових «Іджіс»-есмінців класу «Arleigh Burke».
У реальній же ситуації говорити про «випадковий скиданні» високоточного ракетно-бомбового «спорядження» з вузлів підвісок «Rafale», «Mirage-2000» і F-15 (будь то машини ВПС Франції і США або катарські «Рафали», аравійські F-15SA, або еміратські «Mirage 2000-9») в секторі руху нафтоналивних танкерів не доводиться. Адже Перська затока, як і будь-яка інша акваторія, вздовж і впоперек сканується сучасними системами моніторингу морського трафіку. Логічно припустити, що одними із споживачів, що отримують інформацію про надводну обстановку від даних систем, є Генштабы ЗС ОАЕ, Катару і Саудівської Аравії. Стало бути, ні про який «помилково» тут і мови бути не може.
Більш того, для точного попадання в танкери високоточних УАБ або тактичних ракет, що володіють полуактивными лазерними, телевізійними або інфрачервоними ДБН, льотчики повинні були навмисно задіяти мультиспектральные контейнерні оптико-електронні прицільні комплекси TALIOS («Rafale»), AN/AAQ-33 «Sniper-ATP» (F-15E/QA/S), або «Shehab/Damocles» (еміратські «Mirage 2000-9»). Дані комплекси контейнерного виконання синхронізуються з системами управління озброєнням винищувачів допомогою мультиплексного каналу інформаційного обміну MIL-STD-1553B, завдяки чому відеозображення, що отримується телевізійними низькорівневими, телевізійними і інфрачервоними датчиками, відображається на багатофункціональних індикаторів в кабінах пілотів. А тому і помилки в ідентифікації типу атакованих надводних кораблів бути не могло, адже поєднання багаторазового оптичного зума і високого дозволу матричних фотоприймачів у даних контейнерних комплексів дозволяє на відстані більше 10-20 км чітко розпізнавати типи навіть невеликих десантних катерів.
Ці ж комплекси спільно з бортовими РЛС AN/APG-63(V)3 катарських і аравійських винищувачів F-15QA/SA, а також RBE-2AA катарських «Рафалей» могли на відстані декількох десятків кілометрів виявити підозрілу активність катерів або інших надводних коштів КВІР, нібито брали участь в атаці на нафтоналивні танкери «із залученням підводних ударних бпла», про що недавно заявили представники Норвезької асоціації зі страхування судновласників від військових ризиків («Den Norske Krigsforsikring for Skib / DNK»).
Тим не менш, жодних доказів на користь цієї думки (наприклад, файлів з задокументованої радіолокаційною інформацією про надводну обстановку в районі інциденту) з боку оборонних відомств ОАЕ, Саудівської Аравії, а також штаб-квартири Центрального командування ЗС США надано не було. А це означає, що в список основних завдань барражирующих над Ель-Фуджейрой багатофункціональних винищувачів входило створення протиповітряного «парасольки» для приховування дій аравійських або еміратських диверсійно-розвідувальних підрозділів (саме вони і здійснили провокаційну акцію з вибухами на танкерах) від «зайвих очей», приміром, іранських ударно-розвідувальних БПЛА «Mohajer-6», які могли з легкістю зафіксувати те, що відбувається.
Між тим «прийнятна» для західноєвропейської та американської громадськості картинка, в якій Іран підноситься як головного переднеазиатского «оплоту зла», єдиним ефективним методом протистояння якого є так звана силова пікіровка в районах Перської затоки, вже сформована, так само як і змішані військово-повітряні і військово-морська компоненти ВПС США, Саудівської Аравії, Катару, Кувейту, ОАЕ та Ізраїлю, які готуються до стратегічної повітряно-космічної операції проти ІРІ. Що ж стосується настільки запеклою і войовничої антиіранської риторики з боку глав зовнішньополітичних відомств Саудівської Аравії і ОАЕ (Аділь аль-Джубейра і Анвара Гаргаша), то вона прямо пропорційна гарантіями та «плюшок», наданим Ер-Ріяду і Абу-Дабі протягом останніх кількох років.
В першу чергу мова йде про контракти на продаж ВС КСА і ОАЕ як мінімум 9 протиракетних комплексів экзоатмосферного перехоплення THAAD (у складі 53 ПУ, 424 протиракет, а також 9 РЛС супроводу та наведення AN/TPY-2 GBR) загальною вартістю близько 16,2 млрд. доларів, які, на думку штатівських чотиризіркових генералів, повинні прикрити стратегічно важливі об’єкти КСА (включаючи частково підземні бази зберігання БРСД DF-3A). По-друге, це анонсована місяцем раніше угода на продаж ОАЕ більш ніж 450 зенітних ракет-перехоплювачів MIM-104F PAC-3MSE. По-третє, це насичення акваторії Перської затоки «Іджіс»-есмінцями класу «Арлей Берк», які, будучи носіями заатмосферных протиракет RIM-161B, можуть стати ефективною підмогою в додаток до THAADам при побудові повітряно-космічних рубежів оборони від іранських балістичних ракет середньої дальності «Саджил-2» і «Ghadr-110».
Що чекає стратегічно важливу берегову інфраструктуру збройних сил держав «аравійської коаліції» і ЗС США у перші години після початку ймовірного протистояння?
Але якщо в першому і третьому випадках (стосовно до оборони від іранських БР середньої дальності) ефективність THAAD і корабельних SM-3 Block IA буде досить високою, особливо на тлі обмеженого 300-500 одиницями кількості даних ракет, а також відсутності в їх спорядженні просунутих засобів подолання ПРО, то в другому випадку розклад для Пентагону і його передньоазійських посіпак буде вельми складний. Кількість осіб, які перебувають на озброєнні Корпусу вартових Ісламської революції оперативно-тактичних балістичних ракет сімейства «Fateh-110/313» (включаючи 4-махові противорадиолокационные і протикорабельні варіанти «Hormoz-1/2» та «Khalij Fars») з дальністю дії від 250 до 500 км досягає більш ніж 1500 одиниць.
Логічно, що їх масоване застосування в мить ока «перекриє» цільову канального численних зенітно-ракетних батарей «Patriot PAC-3», що прикривають стратегічно важливі авіабази «Ель-Удейд», «Аль-Дафра», «Аль-Салем» і «Ель-Кувейт»; даними об’єктів буде завдано критичний шкоди в перші ж години протистояння. Приблизно в цей же період впаде і передова інфраструктура 5-го оперативного флоту ВМС США в Бахрейні. Саме тому, незважаючи на всі агресивні заяви аравійської верхівки і деяких американських сенаторів, командування американського флоту донині побоюється відправляти безпосередньо в Перську затоку численні ордера АУГ і КУГ, залишаючи їх на бойовому чергуванні в північній частині Аравійського моря і опрацьовуючи тактику дальнього удару з задіянням «Томагавків» і малопомітних тактичних ракет великої дальності AGM-158 JASSM-ER, що запускаються стратегічними ракетоносцями B-1B.
Автор:Євген Даманцев