Доброго дня шановні.
Пару постів з приводу нагород,які з різних причин були відібрані в Радянському Союзі у деяких відомих людей вирішив написати. Бути може, вам буде цікаво.
Але для початку офіційні документи для кращого розуміння процесу.
Отже…
Порядок позбавлення орденів викладено в «Загальному положенні про ордени Союзу РСР» та передбачений відповідними статтями Статути орденів.
У статті 18 «Загального положення про ордени Союзу РСР» говориться, що «нагороджені орденом Союзу РСР можуть бути позбавлені ордена лише Центральним Виконавчим Комітетом Союзу РСР [Президія Верховної Ради СРСР.]. Підставою для позбавлення ордена можуть служити судовий вирок або вчинення нагородженим ганьблять його вчинків».
Порядок позбавлення медалей СРСР викладено у відповідних статтях Положень про медалі і є аналогічним порядку позбавлення орденів.
Стаття 31 «Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік», затверджених Верховною Радою СРСР 25 грудня 1958 р. встановлює: «При засудженні за тяжкий злочин особи, нагородженого орденом або медаллю… суд при винесенні вироку вирішує питання про доцільність внесення подання в орган, який нагородив засудженого орденом або медаллю… про позбавлення засудженого ордена або медалі…»
Розгляд питань про позбавлення громадян СРСР орденів або медалей проводиться Президією Верховної Ради СРСР на підставі судового вироку, а у випадках учинення нагородженим порочать -вчинків — за клопотанням міністерств або відомств, за чиїмось уявленням було проведено нагородження або в системі яких працює нагороджений.
Розгляд питань про позбавлення орденів і медалей СРСР військовослужбовців проводиться за відповідними клопотаннями Міністерства оборони СРСР, Міністерства внутрішніх справ СРСР або Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР.
Укази Президії Верховної Ради СРСР про позбавлення орденів і медалей СРСР публікуються у «Відомостях Верховної Ради СРСР».
Ордени, медалі і знаки документи осіб, позбавлених зазначених нагород, підлягають поверненню у Відділ нагород Президії Верховної Ради СРСР.
Поновлення у правах на нагороди провадиться Президією Верховної Ради СРСР, як правило, за клопотанням колишніх нагороджених в наступних випадках:
— при припинення кримінальної справи (реабілітації);
— при перегляді кримінальної справи, за винятком звинувачення в тяжких злочинах.
Особи, хто звертається про відновлення їх у правах на нагороди, повинні подати до Президії Верховної Ради СРСР копії ухвал, постанов або відповідних довідок судових органів про реабілітацію, засвідчені в установленому порядку.
Крім того, Президією Верховної Ради СРСР за клопотаннями Президій Верховних Рад союзних і автономних республік, виконавчих комітетів обласних, крайових Рад депутатів трудящих можуть бути відновлені в правах на нагороди особи, раніше позбавлені цих нагород по суду, які відбули покарання та позитивно характеризуються по роботі і поведінці.
Ордени, медалі СРСР і орденські документи, вилучені у нагороджених, засуджених судом до відбуття покарання в місцях ув’язнення, але не позбавлені цих нагород Указом Президії Верховної Ради СРСР, направляються у Відділ нагород Президії Верховної Ради СРСР і можуть бути повернуті нагородженим після відбуття ними покарання і при наявності відповідних клопотань виконавчих комітетів районних (міських) Рад народних депутатів.
Ось це, як мовиться, власне юридична основа. А тепер поговоримо про конкретику.
І почнемо, я думаю, з самого відомого випадку-позбавлення Л. В. Брежнєва Ордена “Перемога”.
Нагадаю, що Орден «Перемога» — це вищий військовий орден СРСР, був заснований указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1944 року затверджено зразок та опис стрічки ордена «Перемога», а також порядок носіння планки з стрічкою ордена. Всього було 20 нагороджень. Нагороду отримали сімнадцять людей (троє – Сталін, Василевський і Жуків нагороджувалися двічі). 19 нагород були вручені в період квітня 1944 по вересень 1945 років.
І ось абсолютно раптово 20 лютого 1978 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ про нагородження Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР, Голови Ради оборони СРСР Маршала Радянського Союзу Л. В. Брежнєва орденом «Перемога». В принципі це порушувало статут.
За нього Орденом «Перемога», як вищим військовим орденом нагороджуються особи вищого командного складу Червоної Армії за успішне проведення бойових операцій в масштабі кількох або одного фронту, в результаті яких докорінно змінюється обстановка на користь Червоної Армії.
Але при цьому виходить, що і всі іноземні нагородження (генерал армії США Дуайт Ейзенхауер
фельдмаршал сер Бернард Лоу Монтгомері, Король Румунії Міхай I Гогенцоллерн-Зігмарінген,
Маршал Польщі Міхал Роля-Жимерський, Маршал Югославії Йосип Броз Тіто) теж статусом не відповідали.
І подібні порушення були не раз-варто згадати хоча б нагородження полководницьким орденом Суворова зброярів В. Р. Грабина і Ф. Ст. Токарєва, а також нагородження військових частин орденами, призначеними за статутом для командного складу (орденами Кутузова, Суворова, Нахімова, Ушакова, Богдана Хмельницького).
Але позбавили нагороди саме колишнього генсека. 21 вересня 1989 року Голова Верховної Ради СРСР М. С. Горбачов підписав указ Президії Верховної Ради СРСР про скасування нагородження Л. В. Брежнєва орденом «Перемога» з формулюванням «як такого, що суперечить статуту ордена». Тобто з одного боку не зовсім вірно,а з іншого-абсолютно справедливо. Леонід Ілліч був справжнім фронтовиком, але якоїсь суттєвої ролі у війні не грав апріорі.
Продовження слідує…
Приємного часу доби.
